Пригоряну Наталя

Науковий керівник – О.М.Трифонова

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка

Анотація: Стаття присвячена питанням формування діагностично-оцінювальних компетентностей у майбутніх учителів фізики, як систему, якій притаманна контрольна та оціночна функції щодо визначення рівня знань, умінь, навичок, цінностей та практичності.

Ключові слова: діагностично-оціночні компетентності, контроль знань, ключові компетенції, тести.

Актуальність теми. Закон України «Про вищу освіту» визначає результати навчання як «сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти» [2]. У пункті 3 Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти [4] змістовно і чітко описані 11 компетентностей німецьких педагогів, що окреслені у теоретичному та практичному аспектах і виділеносферу компетентності – оцінювання. В світлі їх досвіду ми виділили, як окрему, контрольно-оцінюючу компетентність в ході підготовки вчителів фізики у педагогічних вищих навчальних закладах (ВНЗ) як таку, яка мало досліджена.

Мета статті полягає у розробці системи формування контрольно-оцінюючої компетентності у вчителів фізики у процесі вивчення методики навчання фізики у педагогічних ВНЗ.

Аналіз стану дослідження проблеми. Проблемою оцінювання і контролю знань суб’єктів навчання, а також моніторингом якості освіти в методиці навчання фізики займалися П.С. Атаманчук, О.І. Бугайов, Т.С. Колечинцева, О.І. Ляшенко, В.А. Онищук, В.Г. Розумовський, М.І.Садовий, В.П. Сергієнко, З.В. Сичевська, В.Д. Шарко та ін. Окрему увагу тестовому контролю приділяли В.С. Аванесов, І.Є. Булах, Є.С. Маркова та інші. Дослідження вказаних авторів відносились до запровадження компетентнісного підходу до навчання фізики, а тому логічно не було приділено належної уваги розробці системи формування діаностично-оцінюючих компетентностей у вчителів фізики.

Виклад основного матеріалу. Під системою ми розуміємо єдине ціле, яке складається із елементів та зв’язків між ними і будь яка зміна в них приводить до нової системи, або її руйнації [1]. Серед провідних факторів, що визначають розвиток системи предметно-специфічних та ключових компетентностей в цілому можна виділити здатність ефективно й творчо застосовувати знання та вміння в міжособистісних відносинах – ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Ці поняття логічно показують ставлення до цінностей, та рух від умінь, знань до продуктивної сили. Виходячи з цього ми виділили діагностично-оціночну компетентність і розглядаємо її як систему, якій притаманна контрольна та оціночна функції щодо визначення рівня знань, умінь, навичок, цінностей в напрямку їх перетворення у продуктивну силу.

Рис. 1. Система функцій та видів діагностики та контролю якості освіти з фізики

Нами окреслені показники, яким наділена дидактична роль перевірки якості сформованих компетенцій суб’єктів навчання та розроблена система функцій та видів діагностики та контролю якості освіти з фізики, які показані на рис. 1.

Приведена система передбачає під час вивчення у педагогічному ВНЗ курсу методики навчання фізики підготувати майбутніх вчителів до реалізації у своїй професійній діяльності кожного з видів діагностики та контролю знань учнів.

Особливим видом діагностики компетентності учнів на сучасному етапі є тестовий контроль, який покликаний з мінімальними витратами часового ресурсу перевірити рівень сформованості компетенцій суб’єктів навчання з великого за обсягом навчального матеріалу [1; 2]. Необхідність запровадження до системи контролю у навчально-виховному процесі з фізики тестових завдань покликана ще й відповідною державною політикою. Після завершення учнями навчання в середніх загальноосвітніх навчальних закладах для продовження освіти у вищих навчальних закладах вони стикаються з необхідністю виявити рівень своїх знань на зовнішньому незалежному оцінюванні (ЗНО), де застосовується тестовий контроль. Зрозуміло, що під час ЗНО учні нервують, переживають, часто плутають правильні й неправильні відповіді, не здатні дочитати текст до кінця. Тому тестові завдання повинні супроводжувати вивчення фізики постійно весь період навчання у школі. Звикаючи, учень починає опановувати своє хвилювання, давати точні відповіді на поставленні запитання і в результаті показує більш високий рівень навчальних досягнень.

Це вимагає від вчителя фізики володіння відповідною компетенцією, зокрема діагностично-оціночною, яка на нашу думку, передбачає формування наступних показників:

–вміння цілеспрямованої організації перевірки знань;

–сприяння розвитку пам’яті, розвитку мислення і мови учнів;

–забезпечення систематизації знання суб’єктів навчання;

–поглиблення і уточнення знань;

–компетенція самоконтролю вчителя, що передбачає перевірку ефективності методів, які він використовує у навчально-виховному процесі;

–вміння своєчасного встановлення та ліквідації недоліків у навчальному процесі.

Як показують дослідження [3], конструювання тестів для педагогічної діагностики якості знань набутих в процесі фахової підготовки вимагає формування високого рівня психолого-педагогічної компетентності викладача, а у випадках застосування комп'ютерно орієнтованих технологій, ще і спеціальної підготовки. Ця робота пов'язана з добором завдань, забезпеченням надійності та обґрунтованості даних. Тут мають бути враховані вікові характеристики, склад груп, етапи дослідження, умови проведення, мотиваційний настрій.

Ми вважаємо, що наступними кроками дослідження, після визначення сутності та специфіки методів та методик педагогічної діагностики, а також основних засобів, буде вміння моделювати та обґрунтувати елементи комплексної системи комп’ютерно-орієнтованих технологій вимірювань якості знань, умінь та навичок, як засобу удосконалення фахової підготовки.

Під час підготовки вчителя до застосування тестового контролю у своїй професійній діяльності важливого значення набуває вміння педагога проводити комплексну експертизу якості тестів, що дозволяє поліпшити якість тестових матеріалів на етапі їх розроблення і сформувати банк стандартизованих тестових завдань та тестів, що забезпечить контрольно-оцінювальні процедури надійними і валідними тестовими вимірювачами.

В ході дослідження ми прийшли до висновку, що впровадження рівневої диференціації компетенцій передбачає диференціацію й змісту діагностично-оцінювальних завдань. Їх підбір повинен враховувати психолого-педагогічні особливості суб’єктів навчання, види діяльності учнів, передбачати включення інформації, представленої у різних системах кодування:текстовій, графічній, аналітичній, модельній, схематичній. Щодо розв’язування кількісних та якісних фізичних задач таке оцінювання повинне ґрунтуватись на диференціації компетенцій, які закладені у складності задач, можливості алгоритмізації їх розв’язку, встановленні кількісних та якісних причинно-наслідкових зв’язків тощо. Обов’язковою є компетенція обґрунтування відповіді на вимогу задачі чи завдання.

На наш думку корекції за діагностично-оцінювальної компетентності здійснюється за видами, метою проведення, типом і етапом уроку фізики. Вони набувають усної, письмової, індивідуальної, групової, тестової, автоматизованої, неавтоматизованої форми та предметного, результативного, процесуального, кількісного та якісного виду. Набутий нами досвід роботи у школі свідчить, що найбільш оперативною формою всіх видів контролю є тестова. Розробки тестових завдань з фізики ми здійснюємо з врахуванням застосування комп’ютера, як технічного засобу контролю. В цьому випадку досягаємо більш ефективної діагностики і оцінювання компетенцій учнів у вирішенні навчальних, розвивальних та виховних завдань навчання фізики.

Висновок. В умовах застосування Державного стандарту фізичної освіти набуває нового змісту, форм та практичного впровадження система діаностично-оцінювальних компетентностей, як ефективного фактору підвищення доступності до якісної освіти. Запропонована нами система функцій та видів діагностики та контролю якості показників компетенцій потребує осмислення та подальшого дослідження, корекції та розробки методики впровадження.

Список літератури

1. Садовий М.І., Вовкотруб В.П., Трифонова О.М. Вибрані питання загальної методики навчання фізики: [навч. посібн. для студ. ф.-м. фак. вищ. пед. навч. закл.] – Кіровоград: ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2013. – 252 с.
2. Закон України «Про вищу освіту». – 2014. – Ст. 1, пункт 19.
3. Трифонова О.М. Проблема компетентнісного підходу у вищій школі // Вища освіта України № 3 (додаток 2) – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. – Т. 1. – Тематичний випуск «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – С. 156-160.
4. Постанова кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.