Передумови формування факультету (кінець ХІХ століття - кінець 20-х років ХХ століття)

 

1811 р. у місті відкрилося повітове училище, 1879 р. воно було реформовано в чотирикласну чоловічу прогімназію, а 1885 р. – семикласну чоловічу гімназію.

Єлисаветградська чоловіча гімназія була однією з кращих гімназій Російської імперії. Недарма з одного класу, випущеного в 1913 р., вийшли І.Є Тамм, майбутній академік та Нобелевський лауреат з фізики, М.Г. Чеботарьов, "кращий алгебраїст світу" свого часу, брати Завадовські, які стали академіками - біологами. Високий рівень викладання фізики та математики був і в Земському вищому реальному училищі, який закінчив Г.Ф. Проскура, який став академіком АН УРСР і керівником її відділення технічних наук.

 

Єлисаветградська громадська жіноча гімназія була одним з перших і найбільших середніх навчальних закладів міста, своєрідною його візитною карткою. Приміщення цієї гімназії й сьогодні є окрасою міста. Це один з корпусів нашого університету. Започатковувалася Єлисаветградська громадська гімназія ще в середині ХІХ століття. 10 жовтня 1860 року в місті було відкрите жіноче училище другого розряду в складі двох класів. У 1869 році воно було реорганізоване в громадське жіноче училище першого розряду, в складі якого були підготовчий та 1-4 класи. 9 вересня 1870 року це училище було реорганізоване в Єлисаветградську громадську жіночу гімназію у складі шести класів.

Другим педагогічним навчальним закладом міста були педагогічні курси при Єлисаветградському міському шестикласному училищі, які відкрилися в 1900-1901 навчальному році за положенням 1900 року.

Єлисаветградські вищі трирічні педагогічні курси було відкрито місцевою владою 1 червня 1921 року. Педагогічні курси ставили своїм завданням теоретичну та практичну підготовку працівників освіти для єдиної трудової школи, в яких край відчував величезну потребу. Педагогічні курси відкрилися в складі одного першого й двох підготовчих класів. Перший клас мав такі відділення: історико-філологічне, біологічне, фізико-математичне. Проте започатковане фізико-математичне відділення першого класу педагогічних курсів – це ще не фізмат, а швидше його прообраз, декларація про наміри його створення в майбутньому.

Початок 1925-1926 навчального року приніс зміну вивіски Зінов’євським педкурсам на педагогічний технікум. Це було зумовлено не якимись змінами в роботі самої педшколи, а черговою реорганізацією системи вищої педагогічної освіти України. 1927 р. було проведено атестацію викладацького складу педтехнікуму. Відповідним наказом наркомату освіти 11 листопада 1927 р. В. Харцієву, першому серед викладачів, було присвоєно звання професора другої групи. Три викладачі в січні 1927 р. стали штатними лекторами першої групи, ще кілька викладачів – штатними лекторами другої групи. Серед них були викладачі математики Д.Л. Пічахчі та Д.П. Кучма.

 

Заснування та перші ростки факультету (літо 1930 року - липень 1941 року)

 

Навесні 1930 р. Зінов’євський педтехнікум очолив П.А. Гудзенко. Саме за його керівництва педтехнікум офіційно 1 жовтня 1930 р. було реорганізовано в Зінов’євський інститут соціального виховання імені 13-ї роковини Жовтневої революції. В інституті були такі відділи: 1) техніко-математичний, 2) агробіологічний, 3) історичний, 4) мови й літератури; причому студенти випускних курсів педтехнікуму були прийняті на другий курс інституту, а на перший були зараховані слухачі підготовчих курсів. При інституті працювало 5 кафедр: 1) математики; 2) біології; 3) історії; 4) української мови та літератури; 5) педагогіки, які об’єднували 25 викладачів.

Технічно-математичний відділ, а потім кафедра фізики й кафедра математики, що були пізніше створені, мали фізичний і математичний кабінети. Але устаткування цих кабінетів було дуже бідним. Фізичний кабінет був розміщений в одній кімнаті, друга кімната була призначена для проведення лабораторних робіт. Крім того, при кафедрі була створена майстерня (в одній невеликій кімнаті), у якій був один токарний верстат по
металу й набір слюсарних інструментів. У майстерні працював майстер, спеціаліст по обробці дерева. Перед кафедрою фізики стояло завдання – створити декілька лабораторій для фізичного практикуму та розширити базу для лекційного експерименту, створити й устаткувати аудиторію для читання в ній лекцій з фізики, електротехніки, астрономії та інших дисциплін фізичного циклу.

Керував відділом спочатку викладач математики Галій (який у 1932 році працював також директором інституту) , а з 1931 року – П.Й.Вомачко. У 1933 році інститут соціального виховання було реорганізовано в педагогічний інститут і, як наслідок, техніко-математичний відділ був реорганізований у фізико-математичний факультет. Деканом факультету до 23 червня 1941 року працював Петро Йосипович Вомачко. На факультеті були створені дві кафедри: кафедра фізики, якою спочатку керував Вомачко П.Й., а з 1934-1935 навчального року до тимчасової окупації міста фашистськими загарбниками кафедрою керував П.Г.Холявенко; а також кафедра математики, якою керував у 1933-1936 роках В.П.Улановський, а з 1936 року й до початку війни М.М.Лепський. У стабільний склад кафедри фізики входили П.Й.Вомачко, О.І.Мінін, П.Ф.Романовський, П.Г. Холявенко, пізніше І.В.Сидоренко. У різні роки на кафедрі працювали Дейнега і Ячненко. Кафедра математики з 1933 року працювала в такому складі: професор В.П.Улановський – завідувач кафедрою й асистенти Белінський, Панасюк, Боднарьов. Потім кафедру поповнили викладачі Лепський, Міневич, Мальований, Корсунський і Гольцман. Невеликий склад кафедри виконував всю роботу стаціонару та заочного відділення, проводив наукові конференції.

У 1933 – 34 році працювали такі кафедри: кафедра математики, яка об'єднувала 7 викладачів; кафедра фізики, яка об'єднувала 6 викладачів; кафедра соціально-економічна – 5 викладачів; кафедра педагогіки – 3 викладачі; кафедра хімії – 3 викладачі; кафедра природнича – 4 викладачі; кафедра військово-фізкультурна – 4 викладачі.

У цьому ж навчальному році обслуговували інститут 7 кабінетів та 5 лабораторій, де працювало 12 лаборантів. З організацією педінституту було утворено 7 кабінетів і 5 лабораторій: (кабінети математики, фізики, ботаніки та зоології, педагогіки, хімії, соціально-економічний, військово-фізкультурний; лабораторії теплоти, електрики й радіо, методики фізики, хімічна та зоології).

У 1933 році в педінституті відкрився вечірній відділ з фізико-математичним факультетом, на перший курс якого було набрано 2 групи, де навчалося 43 студенти, а також заочний відділ з такими факультетами: фізико-математичним, хіміко-біологічним, мовно-літературним.

У 1935 році на базі Кіровського педінституту (у 1921 році місто Єлисаветград перейменовано в місто Зінов’євськ, у 1934 р. – у місто Кірово, у 1939 р. – Кіровоград) утворився вчительський інститут з дворічним терміном навчання, який 1 вересня 1935 року розпочав свою роботу, маючи два факультети: фізико-математичний і природничо-географічний.

З 1 вересня 1939 р. поряд з учительським інститутом знову організовується педагогічний інститут з такими факультетами: фізико-математичним, географічним, мови та літератури з російським та українським відділами.

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. З перших її днів приміщення інституту було переобладнано під радянський, а потім німецький шпиталь. На боротьбу з загарбниками піднявся весь народ. У цій боротьбі брали участь і ті, хто вчив і вчився в Кіровоградському педінституті, і ті, хто прийде в цей вуз після війни. Участь цих людей у Великій Вітчизняній війні – теж одна з “білих плям” історії. Час покриває минуле ковдрою забуття, а багато фіксуючих матеріалів або ж не написано, або ж втрачено.

Учасниками бойових дій були викладачі та співробітники вузу І.Т. Артеменко, Ф.К. Белявін, А.П. Бойчук, П.П. Бугайов, Л.М. Бренер, В.І. Вибрик, О.І. Гріденко, С.І. Гузинов, Б.Л. Дратвер, І.В. Єгоров, В.К. Живицький, А.А. Левенко, Ф.П. Нестеренко, С.П. Олексієнко, А.Я. Розенберг, П.А. Рябий, Д.Ю. Стельмухов, З.В. Торговець, І.Й. Терентьєв, П.Г. Халявенко, О.Т. Хромочкін, В.М. Чикін, В.К. Чернецький, Г.А. Шейко та багато інших.

 

Роки післявоєнної відбудові та становлення факультету (січень 1944 року - 1957 рік)

 

Після звільнення міста Кіровограда від німецько-фашистських загарбників педагогічний інститут відновив свою роботу в січні 1944 року. Перед дирекцією інституту постало складне питання про відродження педагогічної освіти в краї після німецької окупації. У січні директором інституту було призначено Сидора Карповича Королюка, який очолював вуз з 1936 року.

Усі зусилля невеликого колективу викладачів, обслуговуючого персоналу, студентів були спрямовані на створення нормальних житлових, побутових і навчальних умов. Найскладніше було відновити матеріальну базу факультету. Справа, звичайно, в тому, що в країні все виробництво було поставлено на військовий лад і лабораторного устаткування майже не виготовлялось. Колективом було здійснено ряд заходів з підготовки до першого післявоєнного навчального року. Потрібно було підготувати й відремонтувати приміщення, відшукати та відремонтувати обладнання, наочність.

Не дивлячись на великі організаційні та фінансові труднощі, інститут розпочав заняття 25 березня 1944 року із студентами других курсів учительського й педагогічного інститутів, третіми курсами педагогічного інституту й підготовчими курсами до інституту.

У перші роки після війни на кафедрі фізики працювали П.Г.Холявенко, О.І.Мінін, І.І.Сидоренко Потім були прийняті на роботу Я.Б.Дейчман і Г.О.Дубовов. З 1945 до 1952 року кафедрою фізики керував П.Г.Холявенко, з 1952 до 1955 року – старший викладач кафедри фізики О.І.Мінін, а з 1955 до 1957 року – кандидат фізико-математичних наук П.Я.Головко.

Першим завідуючим кафедрою математики в післявоєнний період був призначений Й.П.Боднарьов. Це відбулось 1 лютого 1944 року. А вже 1 березня виконуючим обов’язки завідуючого кафедрою став А.М.Щепетєв. У 1944 році кафедру поповнили Лепський М.М., кандидат фізико-математичних наук Лівшиць, які протягом 1944-1945 навчального року захистили дисертації: Лівшиць – докторську, а Лепський – кандидатську. У 1945 році викладачем кафедри була призначена Шабловська В.М., у цьому ж році повернувся на кафедру після демобілізації Корсунський А.Н. У 1946 році завідуючим кафедрою математики був призначений М.М.Лепський. У 1950-1951 навчальному році, після призначення В.І.Коби завідувачем, кафедра математики працювала в такому складі:

 В.І.Коба – завідувач кафедри, М.М.Лепський, М.Ф.Лембертський, Л.К.Юрченко, А.Н.Корсунський, Н.Я.Прайсман.

У травні 1949 році педінституту з нагоди 150-річчя від дня народження поета постановою Ради Міністрів УРСР було присвоєно ім'я О.С. Пушкіна.
Уже в 1950 році можна було говорити, що матеріальна база факультету перевищила довоєнний рівень. На цей час факультет мав такі кабінети та лабораторії: кабінет математики, кабінет методики викладання фізики, механіко-теплову лабораторію, електрично-оптичну лабораторію, кабінет лекційного демонстрування, майстерню фізичних приладів, лабораторію електрорадіотехніки.

Пожвавленню наукової роботи на факультеті сприяв вихід Наукових записок інституту. У п’ятдесятих роках вийшло 10 томів цього видання, з яких у 6 томах (1, 2, 3, 4, 7, 10) були вміщені статті викладачів кафедри математики. Відзначимо надруковані в Наукових записках статті А.Н. Корсунського, присвячені викладанню в школі загальних питань розвитку поняття про число й теми «Комплексні числа» (3, 4 томи), статтю М.М. Лепського і Н.Я. Прайсмана «Дослідження позиційних задач на побудову» (том 5), статті Н.Я. Прайсмана з теорії наближених обчислень (том 7, 10). У наукових записках були надруковані статті В.І. Коби, який з 1950 по 1956 роки працював завідуючим кафедрою математики. Учень відомого українського вченого-математика професора О.С. Смогоржевського, кандидат фізико-математичних наук В.І. Коба досить плідно працював у галузі неевклідової геометрії (геометричні побудови в площині Лобачевського, гіперболічна геометрія трикутника, застосування неевклідової геометрії в теорії функцій комплексної змінної).

За факультетом з 1950 року закріплена іменна стипендія – стипендія імені Й.В.Сталіна, яку пізніше було перейменовано на стипендію імені В.І.Леніна. Ця стипендія на кожний семестр навчального року призначалася стипендіальною комісією факультету, оголошувалася наказом ректора й затверджувалася Міністерством народної освіти УРСР. У п’ятдесятих роках іменна стипендія виплачувалася в розмірі 78 крб., потім 100 крб., а з 1987 року – 130 крб.

Вона призначалася студентам, що навчалися лише на «відмінно», вели активну наукову-дослідну й громадську роботу. До 1990 року таку стипендію в різний час отримували 23 студенти фізико-математичного факультету: Дундученко Л., Ковальов І., Шостак І., Гарбузенко В., Мотова В., Набока О., Орлик С., Евладенко В., Кашпіровський П., Ткачук І., Елисаветська Р., Володимиренко В., Смірнова Т., Репенько В., Токарь Н., Терещенко О., Шмаков В., Сапальова В., Баранова В., Тимошевська Т., Починок Р., Рябець С., Єременко Ю. З 1992 року за факультетом закріплена іменна стипендія імені І.Є.Тамма.
У 1955 р. був проведений останній випуск учителів за дворічним терміном навчання в рамках учительського інституту, і вуз повністю перейшов на підготовку кадрів з вищою освітою за навчальними планами педагогічного інституту.

 

Роки зростання та розбудови факультету (вересень 1957 - сьогодення)

 

У вересні 1957 р. розпочалася нова ера в розвитку нашого вузу – директором інституту став колишній завідувач відділом шкіл ЦК КПУ, заступник Міністра освіти УРСР Федір Гнатович Овчаренко. Завдяки його старим зв’язкам було вирішене питання про будівництво нових гуртожитків. У 1960 р. побудований перший з них на 400 місць на проспекті Комуністичному. Будівництво гуртожитків означало розширення контингенту студентів, збільшення числа викладачів, будівництво нового корпусу. Інститут на очах зростав, розширювався, міцнів.

У зв’язку з введенням у 1957 році нової спеціальності «Фізика та загально-технічні дисципліни» з п’ятирічним терміном навчання, у 1961 році на факультеті було відкрита кафедра технічних наук. Нова кафедра забезпечувала викладання таких дисциплін: електрорадіотехніка, основи машинознавства, машинознавство з автотракторним практикумом, технічна механіка, технологія металів і матеріалів з практикумом у навчальних майстернях, навчальне кіно, методика праці в шкільних навчальних майстернях, виробнича практика. Керували цією кафедрою доцент М.К. Іпатов, а згодом доцент Д.М. Луцковський.

У 1957 році був введений широкий профіль на математичному відділі – математика й креслення. Це спонукало створити кабінет креслення й методики викладання креслення. Велика кількість моделей і приладів були виготовлені майстернями факультету.

Згідно наказу Міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР за №303 від 30.10.1961 року була створена Рада факультету, яка відігравала й відіграє до сьогоднішнього дня важливу роль в координації й контролі за навчально-виховною роботою. Щороку рада факультету створювала курсові методичні комісії, які регламентували роботу студентів як в інституті, так і поза ним (планували консультації, колоквіуми, контрольні роботи, регламентували обсяг домашніх завдань з усіх дисциплін і т.п.). У сімдесяті роки організацією самостійної роботи та контролем за її проведенням більш предметно почали займатися студентські громадські організації – комсомольське та профспілкове бюро, а також студентський деканат, створений цими організаціями.
24 червня 1967 року газета «Радянський студент» в статті «Фізики захищають дипломні роботи» писала: «15 червня цього року вперше в нашому інституті замість державного екзамену відбувся захист дипломних робіт студентами-фізиками 4 курсу. В. Бондарєв, В. Буряк, А. Маган, М. Михайлов, Т. Ольховська, О. Шульга після дворічної напруженої праці подали до захисту змістовні, добре оформлені роботи».

Про захист студентами фізико-математичного факультету робіт з методики викладання фізики, виконаних під керівництвом доцента І.В.Попова, писала також газета «Кіровоградська правда» (№154 від 4 липня 1967 року). А вже через два роки дипломні роботи захищали випускники математичної спеціальності (студент-випускник 1969 року О.Вороний був одним з перших, хто захищав дипломну роботу з математики).

 

Кафедра математики (1957 - 1978 роки)

 

У 1957 році – після того, як розрахувався В.І.Коба – завідувачем кафедри математики був призначений Г.Ф.Якунін. На кафедрі відбулися кардинальні зміни її складу (пішли з кафедри Лембертський і Юрченко, передчасно, у 1961 році, помер Лепський), незмінними на кафедрі залишалися А.Н.Корсунський та Н.Я.Прайсман. За 39 років роботи на математичних кафедрах Прайсман Н.Я. вів курси елементарної математики, основ геометрії, теоретичної арифметики, теорії ймовірності, дещо пізніше – математичного аналізу, геометрії, методики викладання математики. У 1964 році Наум Якович захистив кандидатську дисертацію з методики викладання математики «Основи теорії наближених обчислень методом підрахунку цифр і методика їх викладання в середній школі». Найбільш важливі результати своїх наукових досліджень Наум Якович виклав у книзі «Наближені обчислення в шкільному курсі фізики».

У 1959 році на кафедру математики прийшов Григорій Максимович Оліфер. У цьому ж році він і був призначений її завідувачем. Лекції Григорія Максимовича Оліфера добре пам’ятають студенти. Він бездоганно знав свій предмет і був чудовим лектором. Був вимогливим, проте доброзичливим до кращих студентів. Серед фізматівців 60-х він був живою легендою. Г.М.Оліфер був кавалером ордена Леніна – найпочеснішого ордену нашої країни на той час.

С.М. Чашечніков, який працював в інституті з 1963 до 1978 року, вів наукові дослідження в галузі диференціальної геометрії. Ним надруковано ряд робіт у республіканських і союзних наукових виданнях з питань геометрії n-мірних поверхонь в афінному просторі. Багато уваги приділив С.М. Чашечніков питанням викладання геометрії в школі за новою програмою.

У галузі методики навчання математики працювала кандидат педагогічних наук Н.Д. Волкова. Її наукові інтереси були пов’язані з проблематикою викладання геометрії в школі (дослідницька діяльність учнів при вивченні геометрії, відображення в курсі геометрії, дослідження геометричних задач та ін.) З цих питань Н.Д. Волкова друкувала наукові статті та методичні рекомендації для викладачів.

У 1965 році (5 червня) ректорат інституту визнав доцільним поділ кафедри математики на дві: кафедру вищої математики (завідувач Оліфер Г.М., працював завідувачем кафедри вищої математики до 1967 року) і кафедру елементарної математики (завідувач Чашечніков С.М., який працював завідувачем кафедри елементарної математики до 1967 року, а потім до 1975 року працював завідувачем кафедри вищої математики). Кафедру елементарної математики з 1967 року очолював Н.Я.Прайсман. У 1970 році, у зв’язку зі зміною навчальних планів, цю кафедру було перейменовано на кафедру математичного аналізу. Очолив її в тому ж році знову Н.Я.Прайсман і керував кафедрою математичного аналізу до 1975 року. З 1975 року
кафедру математичного аналізу очолила Ніна Дмитрівна Волкова. У 1977 році обов’язки завідувача кафедри математичного аналізу почала виконувати Неоніла Гаврилівна Мальцева.

У 1975 році кафедру вищої математики очолив доцент Володимир Андрійович Куженко (перебував на цій посаді до 1984 року), який вів наукові дослідження в галузі методики викладання математики. Ним надруковано понад 30 робіт, серед яких – книга «Математичні задачі сільськогосподарського змісту».

Протягом тривалого часу працював старшим викладачем на кафедрі вищої математики Юрій Павлович Пігарєв. Він був першим на Кіровоградщині кандидатом у майстри спорту з шахів (1958 рік), багаторазовим чемпіоном області з цього виду спорту. Крім того, він 11 разів ставав чемпіоном обласної ради профспілок з шахів, був серед кращих і на республіканських змаганнях.

 

Кафедра фізики (1957 - 1978 роки)

 

Кафедру фізики в період з 1957 року до 1978 року очолювали: доц. Г.О.Дубовов (1957-1959 роки), доц. Й.А.Захальов (1959-1971 роки), доц. І.М.Кіліченко (1971-1974 роки), доц. І.З.Ковальов (1974-1979 роки).

Ковальов Іван Захарович – випускник Кіровоградського педінституту 1953 року.

Спочатку працював асистентом кафедри фізики, потім старшим викладачем. З 1962 року по 1970 рік працював деканом фізико-математичного факультету. Довгий час був завідувачем кафедри фізики.
Як найкращий студент серед випускників 1953 року залишився працювати асистентом на кафедрі фізики. На ІІІ-ІV курсах за успіхи в навчанні був Ленінським стипендіатом, що на той час було найвищою нагородою для студента. За будь-яких результатів найчастіше дотримувався оригінальної власної думки: «Я мало вірю в ум, я вірю в труд!». Він на високому науково-методичному рівні проводив лекційні, практичні й лабораторні заняття з курсу загальної фізики, постійно викладав курс теоретичної фізики, був висококваліфікованим викладачем і фахівцем як у галузі фізики, так і в методиці її викладання. З великим ентузіазмом І.З.Ковальов завжди працював з обдарованою молоддю, активну участь брав у підготовці учнів до участі у Всеукраїнській олімпіаді юних фізиків, багато років (1974-1998 роки) був головою журі ІІІ обласного туру цієї олімпіади, надавав консультативну допомогу вчителям фізики та підтримував тісні зв’язки з кабінетом фізики Кіровоградського ОІППО. У співавторстві видав посібник для вчителів «Лазер у шкільному курсі фізики» (Київ: Радянська школа, 1989), який має гриф МОН України.

Ковальов І.З. систематично підтримував тісний зв’язок з Кіровоградським обласним інститутом вдосконалення вчителів, Київським педінститутом. І.З.Ковальов – перший на факультеті Заслужений працівник освіти України.

Сірий Володимир Іванович закінчив Кіровоградський педінститут у 1965 році й працював спочатку лаборантом кабінету методики фізики під керівництвом Попова І.В. Перші наукові роботи присвячені методиці вивчення оптики в курсі фізики середньої школи. У період 1970-1975 років – аспірант Київського педінституту імені О.М. Горького. Займався вивченням складних напівпровідникових сполук А2В4С52. У 1975 році захистив кандидатську дисертацію. Працював заступником декана фізико-математичного факультету (1976-1977 роки), а з 1979 року – завідувачем кафедри фізики.
Аналіз історичного розвитку кафедри свідчить про постійне підвищення наукового її потенціалу. При цьому, наукова робота велась в основному у двох напрямках: один з напрямків був пов’язаний з одержанням напівпровідників і дослідженням властивостей напівпровідникових матеріалів та вивченням практичного їх використання, другий напрямок пов’язаний з удосконаленням методики викладання фізики в середній та вищій школі.

Активна робота в напрямку дослідження напівпровідників розпочалася з 1971 року, цю роботу очолював завідуючий кафедрою фізики доцент Іван Михайлович Кіліченко. 1973 року вперше в історії нашого інституту лабораторія напівпровідників почала виконувати госпрозрахункову договірну тему із Світловодським заводом чистих металів. Тема «Розробка технології і виготовлення епітаксійних шарів » була затверджена терміном на один рік на суму 20 тисяч карбованців і її науковими консультантами були доктор фізико-математичних наук Кесаманли Ф.П. та кандидат фізико-математичних наук Маранчук І.Е.

Наукова робота в галузі методики навчання фізики постійно велася з моменту утворення кафедри. Вона пов'язана з навчально-педагогічною діяльністю доцентів О.І. Мініна, П.Г. Холявенка, Й.А. Захальова, І.З. Ковальова, Ф.П. Нестеренка, О.І. Гріденка, І.В.Попова.
Доцент Й.А. Захальов спільно із старшим викладачем Борисом Дементійовичем Починком багато зусиль доклали під керівництвом зав. кафедри І.З.Ковальова, аби в новому семиповерховому приміщенні, яке будувалося для фізико-математичного факультету, звести астрономічну обсерваторію та забезпечити її необхідним обладнанням для навчальних цілей. Одночасно був розгорнутий кабінет астрономії, у якому успішно проводилися практичні й
лабораторні заняття зі студентами, з учнями та вчителями на курсах підвищення кваліфікації, де улюбленець не одного покоління майбутніх учителів Б.Д. Починок чарував своїми знаннями і вміннями, котрі він одержав, навчаючись в аспірантурі й працюючи в обсерваторії в с. Маяки Одеської області.
Наукові пошуки в цьому напрямку отримали спрямованість, починаючи з 1965 року, коли на кафедру перейшов працювати доцент Ігор Васильович Попов, який мав великий досвід педагогічної роботи в школі та вузі і своєю наполегливістю та захопленістю проблемою поліпшення фізичної освіти й вдосконалення навчального фізичного експерименту запалював студентів та багатьох співробітників до науково-педагогічних пошуків. Так під керівництвом Попова І.В. розпочали свою науково-методичну роботу Сірий В.І. та Величко С.П. Він став першим наставником у майбутній науково-педагогічній діяльності випускника нашого факультету В.К.Буряка, який захистив згодом докторську дисертацію з педагогіки, та співробітників кафедри В.П. Вовкотруба і М.І. Садового, котрі з часом також успішно захистили дисертаційні роботи на здобуття ступенів спочатку кандидата, а потім і доктора педагогічних наук, стали професорами і свою трудову діяльність тісно пов’язали із методикою навчання фізики, працюючи на цій же кафедрі.
Волков Леонід Олександрович – випускник фізико-математичного факультету нашого інституту (1953 рік). З цього року постійно працює на кафедрі фізики спочатку асистентом, потім старшим викладачем. У період 1962-1965 був заступником декана фізико-математичного факультету (ця посада була введена саме в 1962 році, так що Леонід Олександрович був першим заступником декана в історії факультету).

Вдало поєднував громадську роботу з науковою. Його наукова робота присвячувалася питанням фізики напівпровідників. Заочно закінчив аспірантуру при Київському педінституті. У 1978 році успішно захистив кандидатську дисертацію. Велика робота пророблена Волковим Л.О. з налагодження зв’язків з видними науковими центрами нашої країни (Ленінградський політехнічний інститут імені Калініна, Кишинівський політехнічний інститут імені С. Лазо, завод чистих металів м. Світловодська та ін.). Л.О.Волков постійно викладав курс загальної фізики, успішно організовував студентів до самостійної роботи, ефективно проводив заняття зі студентами в гуртку «Розв’язування фізичних задач», керував курсовими роботами з фізики, які виконували студенти ІІІ-ІV курсів, активно працював у лабораторії напівпровідників.

З 1 вересня 1978 року фізико-математичний факультет перейшов працювати до новозбудованого 7-ми поверхового корпусу. До послуг студентів тут були навчальні кабінети, лабораторії, придбано багато апаратури. У листопаді 1978 року було створено обласну заочну фізико-математичну школу.

 

Математичні кафедри (1978 -2010 роки)

 

У період з 1978 року до моменту реорганізації у 1992 році математичними кафедрами керували різні педагоги факультету. Кафедру вищої математики з 1975 до 1984 року очолював доцент В.А.Куженко, потім кафедрою керували доцент В.М.Євладенко (1984-1989 роки), професор З.Ю.Філер (1989-1991 роки). Кафедрою математичного аналізу керували доцент В.М.Бобочко (1978-1989 роки), доцент В.А.Кушнір (1989-1992 роки). Друга в історії реорганізація математичних кафедр відбулася в січні 1992 року у зв’язку з бурхливим розвитком інформатики й обчислювальної техніки, введенням їх у навчальний процес, розширенням парку обчислювальної техніки, що привело до виникнення потреби у створенні кафедри інформатики. Тому з 1 січня 1992 року з кафедри вищої математики й кафедри математичного аналізу було створено кафедру інформатики (завідувачем став кандидат фізико-математичних наук Паращук С.Д.) і кафедру математики (завідувач – доцент Кушнір В.А.). С.Д.Паращук, починаючи з 1992 року, керує кафедрою інформатики до сьогоднішнього дня, лише на період з 1993 до 1995 року завідувачем кафедрою інформатики був професор Ю.І.Волков. В.А.Кушнір після
призначення у 1992 році завідувачем кафедри математики керував цією кафедрою до 1995 року, потім завідувачами кафедри математики були такі педагоги факультету: О.М.Вороний (1995-2000 роки), Ю.І.Волков (2000-2008 роки). З 2008 виконує обов’язки завідувача кафедрою математики доцент Г.В.Завізіон.

Кушнір Василь Андрійович очолював спочатку кафедру математичного аналізу (1989-1992 роки), а потім і кафедру математики (1992-1995 роки). У 1973 році В.А.Кушнір закінчив Кіровоградський педагогічний інститут. Протягом 1974-1979 років навчався у Воронезькому університеті за спеціальністю «прикладна математика». З 1976 року асистент кафедри вищої математики нашого факультету. У 1981 році вступив до аспірантури при Київському педагогічному інституті імені І.М.Горького за спеціальністю «Диференціальні рівняння та рівняння математичної фізики». Захист кандидатської дисертації здійснив у 1987 році з вказаної вище спеціальності. Основними напрямками наукової роботи є такі: асимптотичні методи в диференціальних рівняннях вищих порядків з малим параметром при похідній; моделювання технологічних процесів; застосування математичного моделювання при дослідженні педагогічних та психологічних процесів.

Один з кращих лекторів кафедри математики Романов Володимир Олександрович у 1973 році з червоним дипломом закінчив математичне відділення механіко-математичного факультету Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. У 1976 році закінчив аспірантуру при МДУ ім. М.В.Ломоносова по кафедрі математичного аналізу, вчасно представивши в спеціалізовану Раду з математики дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, захист якої відбувся 15 квітня 1977 року.
У 1972-1982 роках побудував теорію неперервних мір, результати якої було опубліковано в провідних математичних журналах СРСР і перекладено в США, після чого й отримав запрошення провідного математичного журналу світу «Mathematical Reviews» (видається в США) бути експертом розділів «теорія міри» та «функціональний аналіз» цього видання, у якому з 1984 року опублікував більше 100 рецензій на роботи фахівців зазначених галузей математики з приблизно 30 країн світу. Опублікував 2 наукові монографії, 5 навчальних посібників та приблизно 50 наукових статей. Серед отриманих результатів – розв’язання проблем базисності мір, їх апроксимаційності, кардинальної скінченності, повноти, неперервної розкладності, нееквівалентності їх диференціалів, причому деякі з цих проблем залишались нерозв’язаними приблизно 50 років.

З січня 1995 року кафедру математики очолив Олексій Миколайович Вороний. З 1965 року пов’язав своє життя з Кіровоградським педагогічним інститутом: спочатку студент фізико-математичного факультету, потім з 1969 року асистент кафедри елементарної математики.

У 1979 році в Інституті математики АН УРСР захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Диференціальні рівняння та математична фізика». Був заступником декана (1981-1988 роки), деканом фізико-математичного факультету (1988-1992 роки), завідувачем кафедри математики (1995 – 2000 роки). Методичним напрямком досліджень є «Форми і зміст роботи з обдарованими учнями». За цим напрямком досліджень у провідних методичних виданнях України і Росії опубліковано понад 30 статей. З 1995 р., коли було утворене Кіровоградське територіальне відділення Малої академії наук учнівської молоді України до 2010 р. керував математичною секцією. Під його безпосереднім керівництвом 10 слухачів МАН підготували науково-дослідницькі роботи і успішно їх захистили на ІІІ етапі конкурсу-захисту учнівських робіт. З теми наукового дослідження основні результати поміщені в журналах «Доповіді АН УРСР», «Українському математичному журналі», «Дифференциальных уравнениях», «Известиях вузов» та навчальному посібнику «Асимптотические методы в дифференциальных и интегро-дифференциальных уравнениях» (співавтори М.І.Шкіль та В.М.Лейфура).

Члени математичних кафедр у 90-ті роки здійснювали свої наукові дослідження за такими основними напрямками:

• Наближені методи розв’язування диференціальних рівнянь – професор Філер З.Ю., доценти Авраменко О.В., Бобочко В.М., Вороний О.М., Завізіон Г,В., Кушнір В.А., аспірант Болілий В.О.
• Банахові простори і векторні міри в них – доктор фізико-математичних наук Плічко А.М., доцент Романов В.О.
• Групи, поля, кільця та їх застосування – доценти Шевченко К.М., Яременко Ю.В., кандидат фізико-математичних наук Ізюмченко Л.В.
• Шляхи оптимізації навчально-виховного процесу з математики – доценти Ганжела Г.М., Ріжняк Р.Я., Кушнір В.А., Вороний О.М., викладач Кліндухова А.П., асистенти Малихіна Л.І., Кононенко Ю.А.

У 2000 році завідувачем кафедри математики став Волков Юрій Іванович, який працював на цій посаді до 2008 року. Закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна в 1959 році. Кандидатська дисертація “О некоторых связях между структурными и конструктивными свойствами функций комплексного переменного, заданных в областях с кусочно-гладкой границей” була ним захищена у 1969 році. Докторська дисертація: “Положительные линейные операторы, порождаемые мерами” (1991 рік). У свій час працював завідувачем кафедри вищої математики Вінницького технічного університету. Після захисту докторської став працювати на кафедрі математики КДПУ ім. В.Винниченка, де й працює до сьогоднішнього дня. Основні предмети, які викладає професор Волков Ю.І.: теорія ймовірності та математична статистика, різницеве числення, дискретна математика та ін.

 

Фізичні кафедри (1978 - 2010 роки)

 

У період 1978-2009 років кафедру фізики очолювали: 1974 р. – 1979 р. – Ковальов І.З., старший викладач; 1979 р. – 1981 р. – Сірий В.І., кандидат фізико-математичних наук, доцент; 1981 р. – 1986 р. – Ковальов І.З., кандидат педагогічних наук, доцент; з 1986 року завідувачем кафедри фізики працював кандидат фізико-математичних наук, доцент Ткачук І.Ю.

У 1984 році від кафедри фізики відокремилась кафедра методики фізики і ТЗН, керівництво якою до 1987 року здійснював кандидат педагогічних наук, доцент Величко С.П. А вже в 1987 році на базі кафедри фізики й кафедри методики фізики та ТЗН було створено кафедру фізики і ТЗН, а завідувачем обрано Ткачука І.Ю (1987-1992 роки). Наступними завідувачами фізичної кафедри були доц. С.П.Величко (1992-1994 роки), доц. В.П.Вовкотруб (1994-1999роки), проф. С.П. Величко (з 1999 року до теперішнього моменту).

У 1991 році (05.03.1991р.) кафедру фізики та ТЗН роз’єднали на дві кафедри: кафедру загальної фізики й методики викладання фізики (зав. кафедрою – доцент Ткачук І.Ю.) та кафедру теоретичної фізики і загально-технічних дисциплін (зав. кафедрою – доцент Гамалій В.Ф.). У 1993 році у зв’язку зі вступом В.Ф.Гамалія до докторантури його змінив на посаді завідувача доцент В.В.Чубар, а вже в 1996 році знову на факультеті була одна фізична кафедра – кафедра фізики та методики її викладання. Згодом із кафедри фізики та методики її викладання в 1997 році була виокремлена кафедра загально-технічних дисциплін і методики трудового навчання (зав. кафедри доцент В.В. Чубар), яка успішно функціонує понині, і зараз є випусковою кафедрою (зав. кафедри доц. С.О.Кононенко) у підготовці майбутніх учителів трудового навчання.

З появою нового корпусу збільшилися й площі для наукових цілей. Тому було вирішено в 1978 році створити як структурний підрозділ фізико-математичного факультету науково-дослідну лабораторію з технології напівпровідників (НДЛ ТНП), яку очолив кандидат фізико-математичних наук Леонід Олександрович Волков. З цього часу починає формуватись стабільний колектив НДЛ, який з 1980 року очолює Неворов В.П. До колективу лабораторії увійшли: Неворов В.П., Волков Л.О., Терещенко О.І., Трейгер Б.А., Сірий В.І., Гамалій В.Ф., Сірик П.В., Ковальчук А.І., Жуков Г.С. та Царенко О.М.. Саме завдяки цьому колективу вдалося в найкоротші терміни розгорнути та налагодити роботу складного промислового устаткування, що дало можливість значно розширити спектр науково-дослідницької роботи та одержати замовлення від ряду науково-дослідних установ та підприємств. З 1989 р., захистивши кандидатську дисертацію в Інституті напівпровідників АН УРСР, лабораторію очолює старший науковий співробітник Царенко Олег Миколайович. 1996 року у зв’язку з відкриттям на факультеті спеціальності «Трудове навчання» та необхідністю створення навчальної лабораторії з матеріалознавства було прийнято рішення розширити й наукову тематику НДЛ – технологія напівпровідникових та конструкційних матеріалів і дослідження їх фізичних властивостей. З цього часу на базі лабораторії формується та успішно розвивається наукова школа під керівництвом к.т.н., доц. Царенка О.М. – двічі відкривається разова аспірантура зі спеціальності 05.27.06 – технологія, обладнання та виробництво електронної техніки. З 2002 до 2009 р.р. в лабораторії виконувалосяся два науково-дослідних проекти загальнодержавного фінансування : «Фізико-хімічні умови формування діодів Шотткі на основі вузькощілинних напівпровідників» (наукові керівники – проф. Величко С.П. та доц. Царенко О.М.) та «Теоретичні та експериментальні дослідження напівпровідникових сполук А4В6 методами неруйнівного аналізу» (наукові керівники – проф. Авраменко О.В. та проф. Царенко О.М.).
Особлива активність викладачів кафедри щодо наукових досліджень у галузі теорії й методики навчання фізики проявилася з 1994 року, коли була започаткована Всеукраїнська науково-практична конференція «Методичні особливості викладання фізики на сучасному етапі», ініціатором та організатором якої став завідувач кафедри доц. С.П. Величко. За наслідками роботи цієї конференції почав видаватися збірник наукових праць (редколегія в складі: доц. С.П. Величка (наук. редактор), доц. І.З. Ковальова, доц М.І. Садового).

Завдячуючи корисним порадам і пропозиціям Семена Устимовича Гончаренка (випускника нашого інституту 1952 року, знаного українського педагога-гуманіста, доктора педагогічних наук (1989 рік), професора (1990 рік), дійсного академіка Академії педагогічних наук України (1992), головного спеціаліста інституту педагогічної освіти й освіти дорослих АПН України) значною мірою активізувалася НДР та розширилася тематика наукових пошуків співробітників взагалі нашого університету, а не лише кафедри фізики.

Постійну консультативну допомогу в організації та вдосконаленні тематики науково-практичної конференції «Засоби і технології сучасного навчального середовища» та в науково-дослідній діяльності Наукового центру розробки засобів навчання кафедра отримувала від директора Інституту інформаційних технологій і засобів навчання АПН України Валерія Юхимовича Бикова, д. техн. наук, професора, члена-кореспондента АПН України.

У розвитку наукового потенціалу кафедри та підвищення якості професорсько-викладацького її складу пройшли останні 15 років, коли три співробітники вступили на навчання до докторантури Українського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, а після цього успішно захистили докторські дисертації зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання фізики: Величко С.П. (1998р.), Садовий М.І. (2002р.), Вовкотруб В.П. (2007р.).

Значною подією в науковій діяльності кафедри стало відкриття з червня 2008 року у КДПУ ім. В.Винниченка спеціалізованої ради К 23.053.04 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (фізика), у складі якої працюють 6 співробітників кафедри фізики (проф. С.П. Величко голова, проф. М.І.Садовий – заступник голови, доц. Н.В. Подопригора – вчений секретар, а членами спеціалізованої ради є проф. В.П.Вовкотруб , доцент І.В.Сальник , доцент О.О.Чінчой ).

 

Кафедра інформатики

 

У 1982-1983 роках почалася робота з впровадження ЕОМ в усі сфери освітньої діяльності. Викладачі кафедри вищої математики проводили навчання серед учителів математики на курсах підвищення кваліфікації, навчали лаборантів кафедр використовувати мікрокалькулятори, займалися питаннями впровадження мікропроцесорної техніки в навчальний процес.

З 1984 по 1989 роки завідувачем кафедри вищої математики був доцент Євладенко Володимир Миколайович. На цей період припадає впровадження інформатики в середніх навчальних закладах.

У 1984 році на рівні держави приймається рішення про вивчення в середній школі з 1985 року нової навчальної дисципліни – інформатики. У вересні 1984 році викладачі фізико-математичного факультету Алексєєва С.І., Біденко Є.І. брали участь у Першому республіканському семінарі щодо застосування комп’ютерної техніки в загальноосвітній школі, який проводився в м. Світловодську. У квітні 1985 року доценти кафедри вищої математики Алексєєва С.І., Ганжела І.П., Євладенко В.М. були відряджені до Московського інженерно-технічного інституту на семінар-нараду, де розглядались питання впровадження інформатики в навчальні заклади країни.

Протягом літа 1985 року на базі кафедри працювали курси підготовки вчителів області з викладання в середніх школах нового курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Основний тягар роботи на курсах ліг на плечі провідних викладачів кафедри – доцентів Алексєєвої С.І., Ганжели І.П. Євладенка В.М., яким самим доводилося оперативно освоювати цей курс. До викладання інформатики в школі протягом літа було підготовлено більше 300 учителів математики та фізики. Машинний практикум проводився на базі програмованих калькуляторів.

У 1986 році Міністерство освіти України виділило університету персональні комп’ютери «Ямаха-1». З їх появою на фізико-математичному факультеті була створена перша навчальна комп’ютерна лабораторія № 611, яка почала працювати з 1 квітня 1986 року. Згодом така ж лабораторія була створена і в ауд. 608. Завідувачем було призначено асистента кафедри вищої математики Євгенію Іванівну Біденко, яка працювала в педінституті з 1976 року.
До 1987 року на фізико-математичному факультеті здійснювалася підготовка вчителів математики та фізики. Вони отримували спеціалізацію з інформатики, щоб у школі при необхідності навчати дітей інформатики. У 1987 році на факультеті вперше був здійснений набір студентів на 1 курс за спеціальностями «Математика, інформатика», «Фізика, інформатика». У 1988-89 н.р. інститут отримав два комплекти комп'ютерів "Ямаха-2" (створені лабораторії № 612, № 312), що значно посилило матеріальну базу кафедри. При цьому один клас комп’ютерів «Ямаха» був переданий кафедрі психології. Монтаж усіх чотирьох класів здійснили лаборанти й майстри кафедри фізики і ТЗН: Ковальчук А.І., Сірик П.В., Колтко Ю.В., Терентьєв І.Й., Дерполюк М.Т. та інші.

У 1990 році на базі трьох комп’ютерних навчальних лабораторій № 611, 612, 608, які до цього підпорядковувалися кафедрі вищої математики, створюється інформаційний обчислювальний центр (ІОЦ) як окрема структурна одиниця інституту, що підпорядковувалася проректору з навчальної роботи. Керівником центру був призначений Бондаренко А.Г. У 1991 році його змінює Корольова С.Є., а ІОЦ передається в підпорядкування кафедрі вищої математики й стає окремим її підрозділом.

У вересні-жовтні 1991 року декан факультету Вороний О.М. розпочав організаційну роботу по створенню нової кафедри інформатики. Розглядалися питання про завідувача кафедри, її викладацький склад та перелік навчальних дисциплін, які забезпечуватиме кафедра. 5 грудня 1991 року було проведене спільне засідання кафедри вищої математики й кафедри математичного аналізу, на якому було прийняте рішення про створення кафедри інформатики.

У результаті реорганізації кафедр вищої математики та математичного аналізу 1 січня 1992 року в Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С.Пушкіна й була створена кафедра інформатики, а завідувачем її призначений Степан Дмитрович Паращук. У підпорядкування кафедрі був переданий інформаційний центр. До складу центру входили чотири комп’ютерні навчальні лабораторії та відповідний обслуговуючий персонал – завідувач комп’ютерними лабораторіями, старші лаборанти, лаборанти, інженери, інженери-програмісти.

У червні 1992 року відбувся перший випуск учителів інформатики – одночасно закінчили навчання студенти спеціальностей «Математика, інформатика» і «Фізика, інформатика».

У 1996 року доцент Ганжела І.П. опублікував начальний посібник «Методика викладання інформатики» обсягом 16 д.а. за шкільним підручником Кайміна В.А. Це був перший посібник з методики в Україні.

1995-96 навчальний рік був дуже важливим для інституту в цілому. Уже на початку року ректорат поставив перед факультетами та кафедрами завдання проведення акредитації вузу. Усіма кафедрами факультету була проведена велика робота з підготовки матеріалів акредитації та комплексних контрольних робіт. У комп’ютерних лабораторіях кафедри готувалися й друкувалися варіанти контрольних робіт для всіх спеціальностей факультету. Був проведений самоаналіз спеціальностей та подані акредитаційні матеріали в ДАК. У 1996 році були акредитовані спеціальності математика, фізика та інформатика.

У першій половині 1998 року завідувач кафедрою Паращук С.Д. та декан факультету Царенко О.М. виконують підготовчу роботу з метою набору студентів за спеціальністю «Інформатика». Був створений і затверджений навчальний план, викладачами кафедри розроблялося методичне забезпечення. У вересні 1998 року на 1 курс спеціальності «Інформатика» було зарахованого 38 студентів за контрактною формою навчання. У 2002 році відбувся перший випуск бакалаврів «Прикладної математики» за спеціальністю «Інформатика». Випускників було 24, 18 із них захистили випускну кваліфікаційну роботу на добре й відмінно. Майже всі вони продовжили навчання на 5 курсі. У 2003 році 20 випускників закінчили п’ятий курс та отримали кваліфікацію спеціаліста з «Інформатики».

Завідувач кафедрою, кандидат фізико-математичних наук, доцент Паращук Степан Дмитрович викладає навчальні дисципліни «Програмування», «Дискретна математика», «Теоретичні основи програмування», «Обчислювальна геометрія та комп’ютерна графіка» на спеціальності «Інформатика». Доклав значних зусиль для становлення цієї спеціальності, організовує навчально-методичну та наукову роботу кафедри. Керує дипломними й магістерськими роботами. Займається науковими дослідженнями, що пов’язані з проблемами програмування та алгоритмізації, алгебри й дискретної математики, використанням інформаційних технологій у навчальній діяльності.

 

Кафедра прикладної математики, статистики та економіки

 

Кафедра прикладної математики була створена на фізико-математичному факультеті на основі кафедр математики та інформатики. Днем народження кафедри вважається 30 червня 2003р. Перший професорсько-викладацький склад кафедри: завідувач кафедри Авраменко О.В., професор Плічко А.М., доценти Ганжела І.П., Євладенко В.М., Ізюмченко Л.В., Халецька З.П., викладач Лутченко Л.І., асистенти Корецька В.О., Поперешняк С.В., старший лаборант Шевченко Н.Г. Після розформування кафедри соціально-економічних дисциплін (наказ № 25-ун від 3.04.2004) до кафедри прикладної математики був приєднаний сектор економіки: професор Дратвер Б.Л., доцент Пасічник Н.О., ст. викладач Дігтяр Б.С., асистент Кривенко Н.А.  З тих пір вважається, що кафедра має три джерела – три кафедри: кафедру математики, кафедру інформатики та кафедру соціально-економічних дисциплін. Зміни, які відбулися всього за три роки в професорсько-викладацькому складі, а також у якості та кількості навчальних курсів кафедри прикладної математики, призвели до того, що з 31 серпня 2006 р. вона була реорганізована в кафедру прикладної математики, статистики та економіки (ПМСЕ).

Навесні 2004 р. за активного сприяння проректора з науково-педагогічної роботи Царенка О.М., декана фізико-математичного факультету Бобочка В.М., завідувача кафедри прикладної математики Ольги Валентинівни Авраменко Кіровоградський педагогічний університет отримав ліцензію на підготовку фахівців спеціальності «Статистика» – з того часу кафедра стала випускаючою і для цієї нової сучасної спеціальності.

На даний час кафедра ПМСЕ є випусковою кафедрою для двох напрямів підготовки: «Інформатика» (галузь знань «Системні науки та кібернетика») та «Математика» (галузь знань «Фізико-математичні науки»). Таких фахівців готує лише один вищий навчальний заклад в регіоні – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.

Черговою сходинкою в розвитку молодої кафедри стало відкриття аспірантури з двох спеціальностей: 01.01.01 – математичний аналіз та 01.02.05 – механіка рідини, газу та плазми та здійснено набір на державну форму навчання. Наукове керівництво написанням дисертаційних робіт здійснюють проф. Авраменко О.В., проф. Плічко А.М.

Науково-дослідна робота кафедри ПМСЕ проводиться за такими напрямками:

«Прикладна математика в дослідженні складних систем» (професори Авраменко О.В., Плічко А.М., Філер З.Ю., доценти Євладенко В.М., Лутченко Л.І., ст. викладач Гуртовий Ю.В., асистент Нарадовий В.В.).
«Впровадження новітніх технологій у викладанні математико-економічних дисциплін у загальноосвітній та вищій школі» (професори Авраменко О.В., Дратвер Б.Л., Філер З.Ю., доценти Ганжела І.П., Ізюмченко Л.В, Каленникова Т.О., Лутченко Л.І., Пасічник Н.О., Халецька З.П., ст. викладачі Гуртовий Ю.В., Корецька В.О., Дігтяр Б.С., Шевченко Н.Г.).

У 2004-2007 рр. професор Плічко Анатолій Миколайович був керівником держбюджетної теми «Асимптотики мір та диференціальних рівнянь», яка виконувалася групою викладачів фізико-математичного факультету. З 2008 р. професор Авраменко О.В. є керівником держбюджетного проекту «Взаємодія внутрішніх та поверхневих слабко нелінійних хвильових пакетів у двошаровій рідині» (термін виконання: з 01.01.2008 по 31.12.2010).

У 2008-2009 рр. у рамках Регіональної програми науково-технічного та інноваційного розвитку Кіровоградської області виконується науково-дослідна робота «Організація інтенсивної математичної підготовки обдарованих школярів Кіровоградщини» (керівники: проф. Авраменко О.В., проф. Ріжняк Р.Я.). Мета виконання роботи – забезпечення системної математичної підготовки обдарованих дітей Кіровоградської області із використанням інноваційних технологій.
На громадських засадах проводиться робота з виконання науково-дослідної теми «Прогнозування змін сонячної активності та її наслідків для природи та соціуму» на громадських засадах (керівник проф. Філєр Залмен Юхимович).

У 2009 р консорціумом українських та закордонних вищих навчальних закладів виграно грант на виконання проекту Tempus Joint Project 145029-TEMPUS-2008-SE- JPCR «Освітні вимірювання, адаптовані до стандартів ЄС»

(співкерівник від Кіровоградського педуніверситету Авраменко О.В. – завідувач кафедри прикладної математики, статистики та економіки КДПУ). Проект має на меті запровадження підготовки фахівців з освітніх вимірювань, необхідних для загальноосвітньої та вищої шкіл, закладів управління освітою та урядових структур; започаткування освітніх програм, спрямованих на встановлення тісних зв'язків між університетами та місцевим освітнім середовищем; сприяння підвищенню рівня викладання та моніторингу якості освітніх програм у загальноосвітній та вищій школі. Основними завданнями Проекту є створення та вдосконалення сучасних навчальних програм зі спеціалізації «освітні вимірювання» для педагогічних спеціальностей «Математика*», «Фізика*» та «Інформатика*», а також магістерських програм з освітніх вимірювань, заснованих на використанні сучасних методів, інструментів, теорій та систем опису, інтерпретації та розуміння знань, навичок і ставлення як окремих осіб, так і їх груп.

 

Кафедра загальоно-технічних дисциплін та методики трудового навчання 

 

У грудні 1961 року, у педагогічному інституті була створена кафедра «Технічних наук». Завідував кафедрою Іпатов М.К. – кандидат технічних наук доцент. В складі кафедри працювали: Мінін О.І. – старший викладач, викладачі Константинов А.М., Раскевич М.А., асистент Пустовойт В.В. Кафедра приймала участь в підготовці студентів за спеціальністю «Фізика та ЗТД». З червня 1963 року кафедру очолював Луцковський Д.М. – кандидат технічних наук, доцент. У вересні 1964 року кафедру очолює Дубовов Г.О. – кандидат фізико-математичних наук, доцент. У січні 1967 року кафедра «Загальнотехнічних наук» була приєднана до кафедри фізики.

У січні 1997 року, у зв’язку з реорганізацією «Інженерно-педагогічного факультету» з ініціативи декана О.М.Царенка, на фізико-математичному факультеті була створена кафедра ЗТД та методики трудового навчання, яка стала випусковою в підготовці студентів за спеціальністю «Трудове навчання та основи інформатики». Кафедру очолив Чубар Василь Васильович - кандидат педагогічних наук, доцент. Членами кафедри під керівництвом декана факультету О.М.Царенка була проведена значна робота з ліцензування та акредитації спеціальності «Трудове навчання» (технічна та обслуговуюча праця).
Співробітники кафедри виконали значний обсяг роботи із зміцнення навчальної бази нової спеціальності, зокрема, були створені лабораторії: матеріалознавства та робочих машин (доцент Царенко О.М., доцент Рябець С.І., завідувач лабораторією Назаров К.В.), технічної мехініки (доцент Чубар В.В., навчальні майстри Таран А.Ф., Мошинський М.К.) теплотехніки та гідравліки (доцент Кононенко С.О., завідувач лабораторією Назаров К.В.) кабінет з охорони праці та безпеки життєдіяльності (доцент Царенко О.М., старший лаборант Царенко І.Л.). Крім цього було придбане для курсу «Практикум з електромонтажних робіт», розроблений ряд нових лабораторних робіт з курсу електротехніки (доцент Чубар В.В., завідувач лабораторією Ковальчук Л.І.).
У 1999 році було змінено спеціалізацію, і розпочався прийом студентів на спеціальність «Трудове навчання та основи підприємницької діяльності». Для підготовки спеціалістів з високим рівнем підготовки з економічних технологій на кафедрі з 2001 року відкрито спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання та основи економіки».

З 2003 року кафедру очолює кандидат педагогічних наук, доцент Кононенко Сергій Олексійович.

З цього ж року розпочато підготовку студентів з спеціалізацією «Автосправа та конструювання і моделювання одягу», а з 2005 року введено спеціалізацію «Технічний дизайн». З 2005 року було розширено ліцензований обсяг прийому на даній спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» до 60 осіб. Кафедра займається підготовкою студентів денної та заочної форми навчання.

З 2003 до 2010 року колективом кафедри було створено кабінет кулінарії, шкільної декоративної справи, безпеки життєдіяльності та охорони праці, будови автомобіля, правил дорожнього руху, методики трудового навчання, лабораторії теплотехніки та гідравліки, технічної механіки, модернізовано лабораторії радіоелектроніки, електротехніки, матеріалознавства, технічних засобів навчання, реконструйовано дві
швейні майстерні та столярні, одна з яких є навчальною, а друга виробничою, що дало можливість виготовляти меблі для всього університету.
Багато зусиль для створення матеріальної бази приклали викладачі кафедри Кононенко С.О., Рябець С.І., Сірий В.І., Чубар В.В., Царенко О.М. та завідувачі лабораторіями та майстернями – Ковальчук А.І., Назаров К.В., Мошинський М.К., Донець І.П., Бобров Д.В., Курлов В., Колтко Ю.В., Марченко В.В. та ін.

02 березня 1993 року педагогічний інститут отримує ім’я В.К. Винниченка. У травні 1994 р. були проліцензовані всі спеціальності КДПІ. 13 червня 1996 р. вуз атестується й отримує ліцензії на підготовку магістрів. 17 грудня 1996 р. ДАК приймає рішення про зміну статусу інституту на педагогічний університет.
З осені 2006 року досить успішно реалізуються на факультеті такі основні програми: а) оновлення матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу на факультеті; б) створення оптимальних умов організації трудової діяльності науково-педагогічних працівників, співробітників та студентів; в) впорядкування нормативної документації за вимогами кредитно-модульної організації навчального процесу з відповідною оптимізацією організації навчально-виховного процесу; г) мобілізація потенціалу науково-педагогічних працівників факультету на організацію наукових, науково-методичних та навчально-методичних досліджень; д) перехід на особистісно-орієнтовану модель виховної роботи зі студентами; е) розгортання широкої агітаційної, профорієнтаційної та рекламної роботи з метою створення позитивного іміджу факультету.

Досить активного розвитку набула наукова діяльність кафедр факультету. У 2009 році вперше в історії дві кафедри факультети (кафедра фізики та методики її викладання – 2-ге місце, кафедра прикладної математики, статистики та економіки – 5 місце) увійшли до чільної п’ятірки серед кафедр університету в оцінці результатів їх наукової діяльності.

У квітні 2008 року вперше вийшли друком «Студентські наукові записки фізико-математичного факультету». У цьому ж році червнева вчена рада факультету визначила пріоритетними саме експериментальні студентські дослідження, що могли б мати конкретне впровадження в практику навчання або організацію роботи конкретних підприємств (саме це рішення серйозно вплинуло на визначення тематики курсових та кваліфікаційних робіт для всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів навчання).

З 2008-2009 н.р. зародилася традиція привітання батьків та шкільних вчителів тих студентів, що здали екзаменаційну сесію на «добре» та «відмінно». До традиційних щорічних факультетських масових заходів – «Палітра мод», «День вчителя», «Тиждень факультету», вечори питань та відповідей між студентами та викладачами – додалися більш сучасні, енергійні, колоритні – «Караоке на 2-му поверсі», «Міс 1-й курс», «Містер факультету», «День статистика», «Студентська весна» та інші.

 

Актуальним на сьогоднішній день є розгортання широкої агітаційної, профорієнтаційної та рекламної роботи з метою створення переконливо позитивного іміджу факультету, його спеціальностей, його фахівців. Саме такою роботою є започаткування в останні 4 роки функціонування факультету різноманітних ділових та іміджевих проектів: відновлення роботи заочної фізико-математичної школи (2006 рік); створення Центру математичної підготовки (2008 рік); участь у обговоренні важливих проблем регіону в пресі, на радіо та телебаченні; виїзди в райони області та зустрічі з учнями шкіл та педагогічною громадськістю; започаткування у 2007 році та проведення уже традиційних днів відкритих дверей факультету; підтримка виступів студентів на всеукраїнських предметних олімпіадах (студент факультету О.Макарчук у 2006 році зайняв 1-ше місце на всеукраїнській олімпіаді з математики, а з 2007 р. до 2009 р. незмінно займав 2-ге місце); створення та затвердження на загальних зборах факультетської символіки – герба (2007 рік) та гімну факультету (2009 рік, автор слів Б.Л.Дратвер); започаткування практики привітання з ювілеями науково-педагогічних працівників на урочистому засіданні вченої ради факультету (з 14.11.2008 року); проведення на базі факультету учнівських конкурсів («Від чайника до профі» – осінь 2008 року) та освітніх конференцій («Через терни до зірок» – весни 2008, 2009 та 2010 років); проведення протягом трьох останніх років усіх предметних обласних олімпіад в аудиторіях та лабораторіях факультету.