20 квітня (вівторок) 2021 року о 12 год. 30 хв. в аудиторії 202 навчального корпусу № 4 (7-поверховий, фізматівський) відбудеться засідання учасників Міждисциплінарного наукового центру прикладних досліджень. Під час засідання буде заслухана доповідь завідувачки кафедрою фізики та методики її викладання професорки І.В. Сальник.
ТЕМА: ВІРТУАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОГО СЕРЕДОВИЩА
В останні десятиліття виникли нові підходи в науці та освіті (синергетика, екологія, ергономіка та інші), інформаційні технології не лише спричинили появу нових професій, а й змінили практичну діяльність людини в багатьох галузях.
Однією з нових світоглядних систем, які отримали свій розвиток останнім часом, є віртуалістика, яка дозволяє концептуалізувати з різних позицій (філософських, культурних, соціальних, психологічних, педагогічних, природничо-наукових і т.д.) віртуальність, зробити її предметом наукових досліджень та практичних перетворень.
У зв’язку із розвитком комп’ютерної техніки до кінця ХХ ст. сформувалася нова віртуальна реальність, вплив якої на процеси, що відбуваються в суспільстві, росте лавиноподібно. Треба зазначити, що така ситуація стосується практично усіх галузей суспільного життя, в тому числі й освіти.
За короткий термін поняття “віртуальний” та “віртуальна реальність” набули міждисциплінарного статусу. Їх використовують не лише у квантовій механіці, комп’ютерних науках, ергономіці, але й у психології, педагогіці, медицині, соціології.
Широке використання як у науці, так і в повсякденному житті, цих понять, їх смислова поліфонія, складність і неоднозначність феноменів віртуального і віртуальної реальності висувають проблему їх всебічного обґрунтування.
Віртуальність в її широкому розумінні і різноманітних проявах властива в тій чи іншій мірі будь-яким видам пізнавальної діяльності: науковій, філософській, художній, естетичній та ін.
Саме поняття віртуальності не є новим. Зокрема у філософії воно має історію, практично порівняну з історією існування самої філософії та й науки взагалі.
Уявлення про віртуальність у класичній фізиці, як, втім, і уявлення про віртуальні частинки в квантовій фізиці XX ст., не надали істотного впливу на його загальний розвиток. Вплив ідей віртуальності став помітним зі створенням комп’ютерів, інформаційних технологій, з появою мережі Інтернет.
Ефективність, поліфункціональність імітаційних технологій разом з незвичайністю словосполучення “віртуальна реальність” стали поштовхом до актуалізації поняття “віртуальний”, стрімкого розширення сфери його вживання; поштовхом концептуального оформлення ідеї “віртуальної реальності” у різних галузях знання і діяльності людини. Увага до феномену віртуального актуалізується як у тих наукових дисциплінах, в яких воно існувало раніше (фізика), так і в тих, для яких воно абсолютно нове (логіка, соціологія, психологія, медицина, педагогіка).
Цілісного і комплексного уявлення про феномен віртуальної реальності, зважаючи на його новизну (ВР-технології набули розповсюдження лише наприкінці ХХ сторіччя), не існує.
Розуміння поняття віртуальної реальності неможливе без виявлення її продуцентів у різні періоди розвитку суспільства. Можна виділити три основні періоди розвитку: доіндустріальний, індустріальний та новітній (постіндустріальний), у які різні об’єкти ставали джерелами виникнення віртуальної реальності.
Віртуальні реальності мають різні властивості та характеристики, які впливають на середовища та об’єкти в них.
Віртуальність – важлива характеристика сучасного середовища, розвиток якого напряму пов’язаний із процесами глобалізації, яка викликана формуванням та розвитком нового інформаційного суспільства. Таке середовище розширює межі культурної та соціальної взаємодії, можливості людини на отримання освіти в будь-якій точці світу, спрощує мобільність і створює гнучкі системи (політичні, культурні, освітні), а з іншого боку стискає наше мислення, зменшує розміри оточуючого світу в нашій свідомості.