Представляємо на сайті факультету доцента, кандидата педагогічних наук С.О. Кононенка, який невдовзі має стати одним з найактивніших учасників факультетської події. Сергій Олексійович у 1995-1999 роках навчався в аспірантурі Інституту педагогіки АПН України, 2001 року захистив кандидатську дисертацію «Удосконалення методики і техніки шкільного фізичного експерименту при вивченні коливальних та хвильових процесів». 2003 року отримав звання доцента і з цього часу по 2012 рік завідував кафедрою загально-технічних дисциплін та методики трудового навчання фізико-математичного факультету. Свої знання фізика та практичний досвід наполегливо та з душею вкладав і вкладає зараз у становлення кафедри та спеціальності «Технологічна освіта».
Але зазирнемо у більш ранній період життя Сергія Олексійовича. Народився 16 жовтня 1965 року в місті Долинська Кіровоградської області. Інакше кажучи, він народився в епоху «Бітлз», то ж самі зірки пророкували йому займатися творчістю. Тому не дивно що ще в третьому класі його мама відвела навчатись до музичної школи, яку закінчив 1980-го року за класом акордеону. Але саме в цей час на всю країну залунала рок-група «Машина времени». Все це відобразилось в тодішньому захопленні молодого покоління. Весь «Союз» співав пісні цього колективу. Стало очевидним, що потрібно було освоювати більш «сучасний» інструмент – гітару. І в цьому дуже допомогло навчання в музичній школі. Того ж 1980 року Сергій отримав перше запрошення грати у вокально-інструментальному ансамблі Клубу залізничників. Вступивши до КДПІ ім. О.С. Пушкіна, грав на бас-гітарі у факультетському ансамблі. А наприкінці 80-х років підіймається хвиля «важкого року» – вокально-інструментальні ансамблі почали перетворюватись у рок-групи. Однією з таких груп стала рок-група «Поліс», в якій Сергій був бас-гітаристом.
А вже в 1990-і роки стали популярними так звані «самограйки» типу YAMAHA. Тому музичні колективи колишнього формату почали зникати. Сергій Олексійович освоїв і цей досить непростий інструмент.
Але часи йдуть, а музика залишається вічною. То ж досить часто і сьогодні друзі просять взяти до рук гітару та поспівати пісень – як сучасних, так і пісень його юності. Сергій Олексійович завжди робить це із задоволенням та натхненням.