Колтко Юлія

Науковий керівник: канд. пед. наук Царенко І.Л.

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Анотація. На основі аналізу літератури, узагальнення педагогічного досвіду виявлено умови ефективного використання здоров’язбережувальних технологій у загальноосвітній школі. Пропонуються заходи щодо підвищення ефективності цих технологій.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, здоров’язбережувальні технології, навчальний процес.

Постановка проблеми. Соціальне замовлення суспільства має на меті отримати всебічно розвинену особистість, здатну до суспільно важливих дій і здорового способу існування. Відповідно, головним завданням загальноосвітніх шкіл є збереження та зміцнення фізичного, психічного і морального здоров’я дітей. Отже, школа має створити оптимальні умови для збереження здоров’я і підтримки життєдіяльності кожного вихованця. Тому покращення методик спостереження за рівнем здоров’я, збільшення фінансування здоров’язбережувальних технологій, вивчення і вирішення існуючих проблем дають можливість зосередити коригувальний потенціал на важливих питаннях і результативно їх вирішувати.

Аналіз актуальних досліджень. За даними ЮНЕСКО Україна займає 100 місце за рівнем здоров’я у світі, що вимагає відповідних заходів щодо здоров’язбереження [1]. Доповідь заступника директора Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України Н. Польки дає можливість зрозуміти, що стан здоров’я школярів значно знизився. За останні 10 років захворюваність дітей зросла майже на 30%. До 9 класу 64% дітей мають хронічні захворювання. Навіть у 1 класі діти мають відхилення від норм опорно-рухового апарату, нервової системи, носоглотки, алергії, травної системи та ін. Лише 7% дітей мають задовільний стан здоров’я [2].

Результати аналізу наукових досліджень з питань впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес (О. Іонова [3], А. Мітяєва [4] та ін.) показали, що їх використання є головним напрямом у вирішення проблем, пов’язаних із збереженням і зміцненням здоров'я молоді. Проте, нерозв’язаними залишаються завдання щодо визначення змісту, форм, методів і реалізації принципів здоров’язбереження у діяльності педагогів [5].

Метою статті є визначення ефективних методів щодо реалізації здоров’язбережувальних технологій у шкільному навчально-виховному процесі.

Методи дослідження. Нами були використано такі методи: аналіз наукової літератури та інформаційних джерел, вивчення передового педагогічного досвіду, узагальнення результатів з теми дослідження.

Виклад основного матеріалу. Сучасні здоров’язбережувальні освітні технології представлені у вигляді технологій організації навчального процесу, технологій організації пізнавальної діяльності учнів, технологій виховної роботи, предметних технологій тощо. Проведений аналіз наявних технологій у галузі здоров’язбереження дає можливість виокремити такі: технології для створення безпечних умов навчання і праці в закладі освіти; технології для вирішення завдань раціональної організації виховного процесу; технології щодо відповідності навчального і фізичного навантаження реальним можливостям учнів; оздоровчі технології для зміцнення фізичного здоров’я школярів.

Різновекторна спрямованість зазначених технологій дає можливість визначити головні чинники, які завдають шкоди здоров'ю молоді. До них відносяться:

1. Відсутність культури здоров'я в Україні, коли людина не прагне взяти на себе відповідальність за власне здоров'я. Недосконалість системи формування культури здоров'я населення зумовлено низьким рівнем санітарно-профілактичних заходів, відсутністю «моди» на здоров'я, в цілому.

2. Звуження поняття здоров'я, що зумовлено відсутністю комплексної системи оцінювання його рівнів. Зокрема, для характеристики стану здоров'я населення нині користуються такими показниками, як рівень смертності, рівень і структура загальної захворюваності населення у той час, коли на такі складові здоров’я людини, як «соціальний клімат», «психічне здоров’я» та інші все менше звертають увагу органи освіти і державного управління.

3. Вплив на людину шкідливих факторів навколишнього середовища. Зокрема, значна частина України є зоною екологічного лиха. Забруднена атмосфера і водні ресурси є причиною непридатності сировини для виробництва якісних продуктів харчування.

4. Несприятливий вплив на здоров'я населення антропогенних факторів, як електромагнітні та іонізаційні випромінювання, викиди хімічної промисловості, соціально-психологічний вплив засобів масової інформації.

5. Недосконалість законодавчої і нормативно-правової бази для забезпечення функціонування системи охорони здоров'я населення [5].

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини – процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають педагогам у цій роботі. Збільшується кількість проблемних родин і підвищується зайнятість батьків, що негативно впливає на виконання ними виховних функцій. За результатами численних соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід. Тому доцільно застосовувати такі здоров’язбережувальні технології, які сприяли б усвідомленню учнями, що стан здоров’я і працездатності людини залежить від неї самої, від власної культури здоров’я [6].

Аналіз стану здоров’я учнівської молоді дає змогу зробити висновки щодо необхідності впровадження методів організації здоров’язбережувальних технологій, зокрема:

-   сприятливі гігієнічні, санітарні та психологічні умови освітнього середовища у школі;

-   присутність фізичного навантаження, яке мобілізує оздоровчий потенціал учнів, а також загартування, ароматерапія, музична терапія;

-   виховання культури здоров’я, тобто відповідальності за власну фізичну і психологічну сутність, мотивації на здоровий спосіб життя;

-   статеве виховання і акцентування уваги на шкідливому впливі психоактивних речовин на людину;

-   повноцінний руховий режим для школярів протягом навчального дня;

-   набуття школярами навичок керування емоціями, вирішення конфліктних ситуацій, тобто їхня підготовка до спілкування в соціумі.

Для реалізації поставлених завдань створюють гуртки і так названі «школи здоров’я», в яких передбачається: залучення дітей і батьків до санітарних робіт; загартування дітей; інформаційне забезпечення з усіх важливих для здоров’я питань; застосування народних звичаїв і традицій щодо збереження здоров’я; туристичні подорожі; пропаганда здорового способу життя; моніторинг здоров’я дітей; виховна робота щодо шкідливих звичок; помірне фізичне навантаження; профілактика захворювань, психологічна саморегуляція.

Висновки. Результати нашого дослідження показали, що відповідальність за здоров’язбережувальну діяльність нині покладається на освітню систему, яка має значний потенціал для переорієнтації традиційного навчального процесу, спрямованого на формування знань, умінь та навичок з основ наук, на раціональний здоров’язбережувальний процес розвитку та виховання здорового молодого покоління з високим творчим потенціалом.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на інтеграцію здоров’язбережувальних технологій з іншими компонентами педагогічної системи закладу освіти.

 

Список літератури:

1. Наше місце в світових рейтингах (інфографіка)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.segodnya.ua/life/stories/nashe-mesto-v-mirovyh-reytingah-infografika-684681.html.
2. МОЗ України: стан здоров'я учнівзагальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moz.gov.ua/ua/portal/pre_20081204_1.html.
3. Іонова О.М. Здоров'язбереження особистості як психолого-педагогічна проблема / О.М. Іонова, Ю.С. Лукьянова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: монографія / за ред. Єрмакова С.С. – Харків, 2009. – ХХПІ – №1. – С. 69-72.
4. Митяева А.М. Здоровьесберегающие педагогические технологии: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А.М. Митяева. – М.: Академия, 2008. – 192 с.
5. Царенко І.Л. Здоров'язбережувальні технології у професійній освіті //Професійна освіта в умовах сталого розвитку : І міжнародна науково-практична конференція (м.Київ, 1 грудня 2016 р.). – 2016. – С. 276-279.
6. Величко С.П. Методика викладання безпеки життєдіяльності: навч. посіб. / С.П. Величко, І.Л. Царенко, О.М. Царенко. – К. : КНТ. – 2008. – 282 с.

 

Відомості про автора:

Колтко Юлія Сергіївна – студентка IV курсу фізико-математичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.