Батрак Ірина

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Царенко О.М.

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

 Анотація. У статті розкривається сутність поняття професійного виховання, акцентується увага на його компонентах. Зроблена спроба визначити ефективні методи професійного виховання учнів і провести їх класифікацію.

Ключові слова: виховання, професійне виховання, методи професійного виховання.

Постановка проблеми. Соціально-економічні зміни та ринкові реформи, які відбуваються в Україні, сприяють підвищенню ролі людського фактору в усіх сферах діяльності, що вимагає максимального наближення кожної особистості до праці за покликанням з урахуванням потреб народного господарства країни в кадрах.

Підвищені (у зв’язку з реформами) вимоги виробництва до рівня професійної підготовки кадрів ще більшою, ніж раніше мірою актуалізують проблему професійного виховання, оскільки професійні наміри значної частини учнів все ще не відповідають сучасним і перспективним потребам ринку праці. Конституційне право громадян України на вибір професії у відповідності з покликанням, здібностями, освітою та з урахуванням суспільних потреб можуть бути реалізовані повною мірою лише в умовах виявлення психофізіологічних особливостей особистості, кропіткої профорієнтаційної роботи з учнями та їхніми батьками, вмілого вирішення питань, які виникають у процесі професійного виховання.

Аналіз актуальних досліджень. Проведений нами аналіз наукових праць свідчить про те, що проблемами професійного виховання учнів займалися багато педагогів минулого і сучасності (К. Ушинський, А. Макаренко, Д. Тхоржевський, В. Сидоренко, М. Янцур та ін.). Результати проведеного В. Сидоренком аналізу праць К. Ушинського переконують в тому, що основним видом трудової діяльності школярів є їх навчальна праця. Навчання – найскладніший вид праці, який забезпечує формування особистості, характеру, розвиває здібності. Водночас, навчання є складовою частиною трудового виховання, адже у процесі навчання в школярів виробляються вміння та навички виконання тих чи інших трудових дій і операцій. Праця є таким видом діяльності, в процесі якого відбувається розумовий і фізичний розвиток особистості; учні набувають морального досвіду, бо усвідомлюють моральні норми суспільства; засвоюють вироблені віками критерії краси людських стосунків, предметів, речей; школярі набувають досвіду роботи в команді однокласників [1; 2].

Мета статті полягає у визначенні ефективних методів професійного виховання учнів.

Методи дослідження. У процесі дослідження нами використовувалися теоретичні методи: аналіз науково-педагогічної літератури, систематизація та узагальнення результатів з теми дослідження.

Виклад основного матеріалу. Професійне виховання включає у себе формування нахилів і фахових інтересів учнів. Сутність педагогічної роботи з професійного виховання полягає в тому, щоб залучати учнів до участі в різноманітних формах навчальної та позакласної роботи, до суспільно-корисної і виробничої праці, до активної проби своїх сил. Це дозволяє визначити й переконатися у своїх професійних нахилах [4].

Нахили розвиваються у процесі діяльності, а фахові знання успішно накопичуються за наявності фахових зацікавлень. При цьому важливо, щоб школяр спробував себе у найрізноманітніших напрямах [3].

Відомо, що виховання – це організований вплив на підростаюче молоде покоління, результатом якого є формування особистості сучасної людини. Найважливішими складовими частинами виховання є трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання. Професійне виховання є невід'ємною та важливою частиною культури (загальної вихованості людини). У школі воно відбувається у процесі навчальної та позанавчальної діяльності учнів, що забезпечується педагогічною спрямованістю навчально-виховного процесу, роботою учнів за вибором і освоєння обраної професії. Отже, під професійним вихованням розуміють процес створення у школяра потреби працювати і фахово діяти за необхідності.

Професійне виховання – завершальний етап системи профорієнтації учнів. У процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого працівника можна виокремити три чітко виражених періоди:

І період охоплює термін до початку навчання у професійному навчальному закладі (професійне орієнтування в школі, діяльність у трудових об'єднаннях школярів, вмотивований вибір старшокласниками тієї чи іншої професії).

ІІ період – навчання у професійному навчальному закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями і навички, попередня апробація правильності вибору професії, розвиток професійних здібностей):

ІІІ період – початок трудової діяльності (професійна адаптація під час проходження виробничої практики; закріплення шкільних знань, а також їх розвиток в середніх і вищих професійних навчальних закладах; набуття досвіду роботи за фахом і остаточне переконання в правильності професійного вибору).

У сучасній науковій літературі зустрічається думка про те, що основна мета професійного виховання – це забезпечення відповідності індивідуальних якостей особистості і суспільних вимог, які ставляться професією. В основі цієї ідеї покладено сформульоване Т. Парсонсом положення про те, що результати професійної діяльності (її успішність і задоволеність нею) залежить від співвідношення індивідуальних якостей особистості з вимогами до професії. Такий стан в різних теоріях тлумачиться як відповідність: спрямованості особистості об'єктивним характеристикам професії; індивідуальних особливостей особистості типам професій; прагнень особистості об'єктивним умовам професійної діяльності; особистих професійних мотивів соціальним вимогам до професії; типу особистості виду фахового середовища; професійних альтернатив очікуваному успіху.

Метою професійного виховання є особистісний розвиток суб'єкта, формування професійних установок, мотивів, відносин і ціннісних орієнтацій, які забезпечують постійний розвиток, само актуалізацію та повноцінну участь у професійному житті.

Методи виховання – це способи педагогічного впливу вихователя на свідомість, волю та систему відносин школярів з метою формування у них стійких переконань і певних норм поведінки. Доцільно зазначити, що складовими частинами конкретного методу професійного виховання є прийоми, необхідні для більшої ефективності процесу виховання [4].

Загальновідомо, що першовідкривачем методів виховання вважають знаменитого німецького педагога Й. Гербарта. Згодом теорію виховання (зокрема професійного) розробляли П. Блонський, В. Сухомлинський, Д. Тхоржевський, В. Сидоренко та інші. Сучасний (останнє десятиліття) суттєвий доробок в напрямі професійного виховання учнів і студентів належить М. Янцуру.

Засобами професійного виховання вчені вважають організовані способи розв'язання виховних завдань. До них належать книги, засоби масової інформації, соціальні мережі, засоби мистецтва тощо. Однак, важливу (а іноді найголовнішу) роль відіграє мудре і переконливе слово педагога, адже досить часто саме його потребує школяр.

Ми цілком погоджуємося із загальноприйнятою педагогами класифікацією методів професійного виховання учнів і вважаємо, що їх можна умовно поділити на такі групи:

І група – методи щодо організації роботи і формування досвіду суспільної поведінки школярів. До цієї групи належать: педагогічна вимога, громадська думка, доручення, створення виховних ситуацій тощо.

ІІ група – методи стимулювання поведінки і діяльності учнів, які виконують функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців. До них належать змагання, заохочення і покарання.

Висновки. Проведене дослідження показало, що у процесі професійного виховання учнів доцільно використовувати різні методи, які сприяють розвитку особистості учня та його професійному самовизначенню. Методи є своєрідними інструментами в діяльності педагога і реалізуються завдяки сучасним засобам професійного виховання. Ефективними засобами виховання можуть бути як традиційні книги і витвори мистецтва, так і новітні, зокрема Інтернет, соціальні мережі тощо. На нашу думку, подальших досліджень потребують саме засоби професійного виховання та розробка сучасних методик їх застосування, які нині є необхідними для ефективної діяльності педагога.

Список літератури:

1. Сидоренко, В. К., Харламенко В.Б. Система профорієнтаційної роботи у загальноосвітній школі / В. К. Сидоренко, В. Б. Харламенко // Наукові записки. Ювілейний випуск. – К.: НПУ. – 2000. – Ч. 2. – С. 105 – 111.

2. Сидоренко, В. К. Системний підхід до визначення компонентів профорієнтаційної роботи з молоддю / В. К. Сидоренко, В. Б. Харламенко // Науковий вісник НАУ. – К.: НПУ, 2000. – Вип. 30. – С. 230-238.

3. Тхоржевський, Д. О. Загальні засади методик трудового навчання: Частина ІІ. Методика трудового навчання / Д. О. Тхоржевський. – К.: Дініт, 2001. – 168 с.

4. Царенко, О. М. Теорія і методика профорієнтаційної роботи: лекц. матер. для студ. спец. «Технологічна освіта» [Електронний ресурс] / Олександр Царенко. – 2015 // Режим доступу: https: // docs. google.com/viewer.

Відомості про автора:

Батрак Ірина Миколаївна – студентка ІІІ курсу фізико-математичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.