Турчина Ольга

Науковий керівник: канд. пед. наук Чистякова Л.О.

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Анотація. У статті уточнюється термінологічний апарат, зокрема розкрито сутність таких понять, як: «моделювання», «конструювання», «технологія виготовлення сукні» та інших. Проаналізовані загальні правила, яких слід дотримуватися при пошитті сукні.

Ключові слова: конструювання, модель, технологія, сукня.

Постановка проблеми. Сьогодні актуальною проблемою при виготовленні одягу є відповідність готового об’єкту комплексам вимог, які включають в себе виробничі та споживацькі вимоги. Виробничі – економічні та технологічні вимоги, споживацькі – естетичні, соціальні, функціональні, ергономічні й експлуатаційні вимоги.

Аналіз актуальних досліджень. Проблема визначення нових методів проектування, конструювання та моделювання одягу розкрито у працях Т. Гуменюк [1], О. Єжової [2], Б. Коблякової [3], О. Мартинової [4] та інших, які суттєво оновили комплекс вимог в цій галузі виробництва одягу. Тому не буде перебільшенням сказати, що сьогодні без врахування та аналітичного розгляду їх наукового внеску не може обійтись жодна праця, пов’язана з конструюванням, моделюванням і виготовленням одягу.

Мета статті: проаналізувати послідовність розробки моделі повсякденної сукні та викрійки деталей, систематизувати вимоги до готового виробу, сформулювати правила, яких слід дотримуватися при пошитті сукні.

Методи дослідження. У процесі дослідження нами використовувались такі методи: аналіз наукової літератури та інформаційних джерел із питань організації занять з теми конструювання та моделювання одягу.

Виклад основного матеріалу. Високоінформативна функція одягу полягає у висвітленні морально-етичних уявлень, традицій і звичай,які склалися в суспільстві. Соціально-естетичні функції полягають в  здатності одягу відображати свою природну і громадську доцільність, довершеність.

Художньо-естетична функція полягає в здатності одягу приносити людині чуттєво-емоційне задоволення своєю художністю, гармонічністю з навколишнім середовищем та особистістю людини.

Одяг є об'єктом естетичного сприйняття і предметом матеріальної культури людини, адже несе в собі риси національних звичаїв, традицій, унікальних і власне творчих особливостей. Тому, при пошитті сукні перше місце займають вимоги, як естетичні, так і функціональні. Естетичні вимоги полягають у тому, щоб сукня відповідала новітнім тенденціям, була зручною і вишуканою та мала привабливий вигляд.

Функціональні вимоги. Одяг за розмірами, кольором, фасоном, і матеріалами повинен збігатися з зовнішнім виглядом та психологічними особливостями споживача. Унаслідок значних відмінностей у зовнішньому вигляді людей різного віку, одяг рекомендується моделювати з урахуванням всіх характерних цим віковим групам особливостям.

Технологічні вимоги. Серед найбільш притаманних властивостей тканини слід відмітити можливість створення різноманітних образних рішень, що залежать від моделі сукні.

Серед ергономічних показників відзначають гігроскопічні, гігієнічні теплозахисні і повітропроникні показники. Економічні показники включають в себе матеріальні та трудові витрати на проектування, технологічну підготовку, виготовлення та експлуатацію. Зважаючи на всі попередні вимоги, можна приступати до конструювання і моделювання сукні.

Головним завданням у конструюванні та моделюванні одягу є розробка креслень деталей для індивідуальної або типової фігури. Кожен із методів конструювання несе в собі інформацію про фігуру людини або готового виробу, способи обробки інформації у вигляді технічних розрахунків і формул, за допомогою яких вираховуємо розміри конструктивних відрізків деталей одягу. Окрім основних вимог велику увагу слід приділити моделюванню одягу, яке полягає в створенні макету виробів і розробці креслень конструкцій. Процес моделювання поділяють на творчий і технічний. Технічне моделювання – це розробка конструкції за готовим зразком або ескізом.

У одязі виділяють наступні лінії: силуетні, конструктивні та декоративні. Силуетні лінії окреслюють пропорції, випромінюють тенденції моди. Конструктивні лінії – це лінії з'єднання деталей одягу створюють форму одягу. Деякі конструктивні лінії є одночасно декоративними (бічний шов із складкою, обробною строчкою та інші).

Декоративні лінії використовуються при розробці фасону. Вони бувають вертикальні, горизонтальні і похилі. Вертикальні лінії підкреслюють стрункість, овальні – плавність, похилі – динаміку, горизонтальні лінії – статичність, збільшують ширину виробу. При художній розробці фасону слід звернути увагу на пропорцію фігури. Розробка моделі складається з вивчення ескізу моделі, побудови креслення основи з врахуванням надбавок, нанесення конструктивних ліній фасону, підготовки викрійки до розкрою.

Виготовлення викрійки виробу виконують послідовно. Спочатку конструктивні лінії наносять на креслення основи, виконане в масштабі, а вже після цього на креслення, виконане у натуральну величину. Наприклад, глибину вирізу горловини сукні або іншого виробу визначають шляхом ділення на частини відстані між лініями висоти шиї і грудей, а також безпосереднім виміром на фігурі. Ширину вирізу визначають відстанню між поставою шиї і кінцем плеча шляхом ділення його на частини. Визначають положення ліній фасону відносно основних ліній: якщо лінії фасону проходять між основними лініями, то відстані між ними ділять ще на декілька частин як на самій моделі, так і на кресленні викрійки.

Висновки. Проведене дослідження дає підстави сформулювати такі правила пошиття сукні:

1. Визначитися з моделлю сукні, продумати її фасоні, вибрати тканину відповідного кольору, визначити додаткові деталі та звірити їх з вимогами до повсякденної сукні: виробничими (економічні, технологічні) і споживчими (естетичні, функціональні, ергономічні та експлуатаційні).
2. Виконати ескіз моделі. Прораховуємо кількість тканини, необхідної для пошиття сукні.
3. Для роботи підготувати інструменти і матеріали, зокрема: швейну машину, ножиці, нитки, голки, лекала, сантиметрову стрічку тощо.
4. Наступний етап – зняття мірок. Основні мірки, знімаються сантиметровою стрічкою: довжина спини до талії, довжина плеча, півколо шиї, півколо грудей, півколо над грудьми, півколо талії, півколо стегон.
5. За допомогою мірок з урахуванням надбавок ми на папері будуємо креслення сукні, яке відповідає половині сукні.
6. Креслення вирізаємо і кладемо на тканину та обводимо.
7. У результаті отримаємо на тканині викрійку сукні.
8. За необхідності робимо виточки. Це обов’язково потрібно робити при створенні облягаючої сукні.

Усі технологічні операції з пошиття сукні виконуємо поетапно.

Список літератури:

1. Гуменюк Т.Б. Методика навчання конструювання і моделювання одягу в процесі фахової підготовки майбутніх учителів технологій: дис. ... к.п.н. / Т.Б. Гуменюк; НПУ імені М.П. Драгоманова. – К., 2011. – 445с.
2. Єжова О.В. Конструювання одягу. Курс лекцій. – Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2013.–172с.
3. Коблякова Б.Б. Конструирование одежды с элементами САПР: учебник для вузов / Б.Б. Коблякова. – М. : Легпромбытиздат, 1988. – 464 с.
4. Мартынова А.И. Автоматизированное проектирование одежды / А.И. Мартынова // Швейная промышленность. – № 1, 2005. – С. 37.