Берлін Віталій
Науковий керівник: доктор пед. наук, професор Вовкотруб В.П.
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Анотація: Аналізуються ергономічні вимоги до організації і проведення навчального фізичного експерименту, чинники психологічного захисту експериментаторів з навчального експерименту.
Ключові слова: мікроелектронні навчальні засоби, психологічний захист, задоволеність, діяння, призвичаємість, керованість, обслуговуваність.
Актуальність. Ергономічний підхід до експериментального вивчення навчального матеріалу курсів фізики, природничих та профільних дисциплін виділяється певною різнобічністю, широтою, специфічністю і складністю проблем, розв’язання яких – невід’ємний і домінуючий аспект процесу удосконалення і розвитку навчального експерименту.
Відповідно зусилля фахівців мають значною мірою спрямовуватись на розробку ефективних програмно-педагогічних засобів, а керівних органів – на належне забезпечення такими засобами і комп’ютерною технікою навчальних закладів [2, с. 138–139].
Психологічна установка з одного боку викладача, а з другого – студента чи учня взаємопов'язані і залежні від ергономічних вимог, від функціонування ергатичної системи яка поєднує в собі людину чи колектив людей як регулятора (оператора) і технічні пристосування, як об'єкт керування.
Мета: Ергономічне забезпечення має сприяти підвищенню рівня і ефективності такого співвідношення. Його необхідно враховувати при розробці нового обладнання і засобів наочності взагалі, що поки-що нерідко не береться до уваги при створенні нових поколінь машин, засобів пристосувань, а також обладнання робочих місць викладача і студентів. Ергономічний вплив має забезпечувати розвиток психіки людини, удосконалення особистості, а не регресію і деградацію.
Постановка проблеми: Засоби для реалізації навчального експерименту повинні базуватись на найновіших досягненнях науки і техніки, забезпечувати максимальну відповідність ергономічним вимогам. Аспекти педагогічної ергономіки однаковою мірою стосуються процесу навчання в загальноосвітній школі і підготовки педагогічних кадрів [1]. На кожному етапі однією з основних проблем є активізація пізнавальної діяльності студентів, де найбільш важливою є психологічна установка студента. Потребують уваги створення такого психологічного клімату в лабораторії, що виключає стресові стани і перевантаження викладача і студента.
Виклад основного матеріалу: Психологічний захист – спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, яка направлена на ліквідацію чи зведення до мінімуму відчуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту. Функцією психологічного захисту є обмеження сфери свідомості від негативних, травмуючих особистість, переживань.
Свої думки педагог повинен вміти доводити, а не нав'язувати. Імперативний підхід до виховання та навчання обмежує учнів в більшій мірі і студентів в меншій мірі самостійності, їхня творчість підмінюється намаганнями запам'ятати, а бажання пошуку – інстинктами репродуктивності. Так, наприклад, керуючись інструкціями до лабораторних робіт, викладач вимагає однотипний метод вимірювання часу руху тіла перебігу процесу за допомогою механічного секундоміра, посилаючись на відсутність електронних секундомірів. Наявність у студентів електронних годинників з функціями секундоміра для досить точного фіксування часу на противагу запропонованому застарілому методу викладачем враховані не були.
Ретельно підібрані досліди є тим вагомим засобом, за допомогою якого можна найдохідливіше показати труднощі відкриття окремих явищ, використання наукових досягнень в техніці, перспективи розвитку досліджень. Недопустимо перевантажувати психічну діяльність, використовуючи недосконалі технічні засоби, а потрібно створювати такі пристосування, які максимально відповідали б фізіологічним особливостям людини. Зараз необхідно не лише згадувати про найновіші досягнення, а і експериментально відтворювати їх суть, підкреслювати перспективу розвитку таких досліджень: «надо стремиться показать физическое явление так, что бы оно не было оторвано от жизни. Это позволит сделать для ученика очевидной связь между теорией и практикой еще на школьной скамье и будет способствовать уничтожению самой большой болезни нашей учебы – ее абстрактности, когда знание существует само по себе, а жизнь идет сама по себе» [4, с. 49].
Психологічний захист викладача – це перш за все рівень його підготовленості до роботи в сфері «людина – людина», а в процесі виконання експерименту – в системі «викладач (вчитель) - експериментальна установка – студент (учень)». Контакт з аудиторією для молодих викладачів (і студентів-практикантів) розпочинається з відвідування занять своїх колег та аналізу їх педагогічної роботи. В процесі аналізу ми завжди мимоволі ставимо себе на їх місце, проектуючи спостережну діяльність на себе. Слід зауважити, що відсутність стійкої уваги, шум в аудиторії або лабораторії - індикатор того, що весь експеримент, чи фрагмент його виконання є причиною виникнення негативних практичних станів. Необхідно навчитись правильно реагувати на таку поведінку, варіюючи методику або зміст фрагменту заняття, заохочуючи студентів до роботи, проявити винахідливість в організації уваги аудиторії. Наприклад, можна змінити вид діяльності, зокрема скорегувати поставлене завдання таким чином, щоб це було переконливим на предмет того, що виконати його необхідно лише за даних умов. Це дозволить знизити психологічне навантаження.
Запобіганням необхідності психологічного захисту студента на допущені помилки є визнання ними права на помилку. Для того, щоб не допускати помилок, необхідно вчити цьому, допускаючи помилки. Хоч це і парадоксально, але можливість допускати помилки і оцінювати їх наслідки дозволяють в подальшому їх прогнозувати та запобігати. Враховуючи, що в аудиторії присутні знаходяться на різних рівнях за знаннями і вміннями, творчий викладач повинен зруйнувати перешкоди між рівнями, створюючи атмосферу відвертої колективної творчості. Тут важливі оціночні судження викладача: необхідно підбирати такий експеримент і ставити до нього такі завдання, які б не вимагали запам'ятовування теоретичного матеріалу і демонстрації унікальних умінь і майстерності, а розвивали сприйнятливість запропонованих завдань кожним студентом, наприклад, на розвиток спостережливості, вміння спів ставляти, аналізувати, конструювати і робити свої власні висновки. За таких умов перешкода відмінностей між рівнями знань і вмінь практично зникає, а разом і необхідність психологічного захисту. Проте такий процес надзвичайно складний і потребує значних матеріальних і моральних затрат та індивідуального підходу.
Узагальнюючи сказане, важливо відмітити, що при формуванні комплексу заходів та завдань із врахуванням психологічного захисту студентів в процесі навчання, необхідно констатувати, що: для студентів навчальна діяльність соціально значима; характер соціальних відношень має життєву суть;
Разом з тим для студента заходи включають забезпечення якості організації виконання навчального експерименту відповідно до ергономічних вимог (наявність лабораторії, оснащеної достатньою кількістю досконалих засобів), глибоку методичну підготовку до проведення занять з використанням демонстраційних дослідів, організацію і проведення лабораторних і практичних завдань.
Відповідно, будь-який психічний процес, будь-яка психологічна якість студента повинна тренуватись, знаходити практичне застосування, інакше вони деградують, гіршає якість результатів діяльності, з оточуючими виникають проблеми і конфлікти. Покращення ж якості виконання завдань, розвитку інтелекту, удосконалення особистості, веде до розвитку високих моральних якостей, потрібних як для суспільних відносин так і особистого життя людини, позитивно впливає на подальші покоління дидактичних засобів.
Якщо виконання експерименту необхідне лише процесу навчання, то це означає, що такий експеримент не служить його розвитку, а є експериментом заради експерименту. Ергономіст, аналізуючи зміст експерименту і проектуючи разом з конструкторами і методистами відповідні засоби для його реалізації, має передбачити в цьому використання вищих психічних функцій експериментатора: увагу, пам'ять, мислення, сприйняття, уяву. В основі діяльності при виконанні експерименту повинні лежати моральні якості студента: чесність, відповідальність, мужність, добросовісність. рішучість, щирість, тактовність, справедливість. Майбутній фахівець має розвивати у собі вміння оперувати науковою і об’єктивною інформацією, в своїх діях вчитись організованості і впевненості, у спілкуванні - бути зрозумілим і конкретним, у своїх рішеннях - практичним.
Система навчального експерименту може бути охарактеризована двома важливими параметрами: перший – зміст і виконання включають використання певних енергетичних потужностей, досягання певних швидкостей, високих чи занижених тисків, використання гострих, надто нагрітих предметів тощо. Помилки, допущені при експериментуванні, приводять до нещасних випадків, що веде до збитків і породжує сумніви у вірності шляхів розвитку системи навчального експерименту. Подібні аспекти свідчать про зростання складності сучасної техносфери і ставлять проблему спеціальної культури спілкування з нею.
Звідси другий важливий параметр сучасного процесу реалізації експериментального відтворення змісту експерименту - культура спілкування експериментатора з технічними пристроями. Сучасні комп'ютерні системи тощо, незалежно від наявності багато чисельних блокувань і захисних пристроїв від опромінення і ін., покликаних запобігати нещасним випадкам, характеризуються «наївністю», «довірою», «керованістю» по відношенню до дії людини. Навіть найсучасніша технічна система, що використовується експериментатором, схильним у своїх діях керуватись неповними знаннями (нечесним), та неорганізованим і необ'єктивним (безвідповідальним) тощо, може стати причиною моральних і матеріальних збитків. Тому матеріальна база для виконання навчальних експериментів повинна бути спроектована таким чином, щоб з нею систематично тренувались інтелектуальні якості студентів, перевірялись їхні моральні якості, а оцінка результатів опиралась на високі психологічні і моральні критерії.
Досить важливим результатом виконання навчального експерименту є фактор задоволеності результатами експерименту. З відсутністю задоволеності пов'язані диспропорції системи дій у процесі планування і розробки завдань стосовно структури всього курсу і окремих експериментів.
Задоволеність є відчуття студента в результаті здійснення його потреб і бажань, коли він вважає проблему розв'язаною. У протилежному випадку він повертається до проблеми знову.
Об'єктивна задоволеність виконанням експерименту є обов'язковою умовою ефективного функціонування системи навчального експерименту, яка дозволяє спрямувати усі зусилля експериментатора, усі його здібності, задіяти весь його моральний потенціал для досягнення мети. Тому в такому разі експериментатор не відволікається на пошуки сторонніх видів активності, не намагається реалізувати незадоволення експериментом збитками для себе і інших. Він має відноситись до виконання завдання як до справи честі, професійної діяльності, відчувати відповідальність за свої дії.
Задоволеність виконанням експерименту досягається врахуванням орієнтації студента на зміст завдань, шляхом розумних затрат, зниження інтенсивності впливів негативних якостей середовища, нормального психологічного клімату у колективі, у відношеннях з викладачем, лаборантом і співкурсниками, сприйнятливим завантаженням. Крім цього суттєве значення має і одержана оцінка, що забезпечує відповідний статус. Задоволеність правильно спроектованим і чітко організованим ходом експерименту сприяє підвищенню ефективності рівня навчання предметів, мотивації вибору професій дослідника, першовідкривача, першопрохідця, конструктора тощо.
Суб'єктивна задоволеність в деяких випадках відіграє негативну роль. Це помітно на сучасному етапі розвитку НТП, при реформуванні освіти, запровадженні нових інформаційних технологій, зміни характеру і змісту виконання експерименту. Цей етап створює деяку невизначеність перспектив для майбутніх фахівців, зокрема і для учителів технологій, що вимагає від них затрат значних зусиль для оволодіння новими знаннями і вміннями. Виникає явище «психологічного бар'єру», яке гальмує темпи змістовного і матеріального оновлення навчального процесу.
Об'єктивна незадоволеність студента і викладача пов'язана із невмілою організацією навчального процесу, порушенням принципів справедливості, пов'язаною, наприклад, з відсутністю належної кількості нових засобів. Також відповідний вплив має недостатній рівень підготовленості студента до виконання експерименту, пов'язаного з відсутністю умов достатньої підготовки.
Досягненню норм ергономіки служить взаємна адаптація студента і технічних засобів. Вона здійснюється у процесі складання завдань, ескізного, технічного і методичного проектування. Зміст і характер діяльності студента вивчається і проектується таким чином, щоб забезпечити оптимальний рівень витрат, виключити розвиток важких психічних станів, забезпечити саморегуляцію психологічних і моральних якостей. При цьому враховують різні спрямованості характеру студента. Таким чином, з одного боку, забезпечується ефективність і безпека функціонування об'єктів матеріального забезпечення навчальних експериментів, а з другого – не провокується виникнення негативних емоцій, настроїв, відчуттів, тобто незадоволення навчальним процесом.
Суть цілісної ергономічної характеристики полягає в тому, що відповідно до студента, ні засоби, ні фактори зовнішнього середовища, ні процес їх взаємодії не викликають ланцюга «важкі стани – зриви психічних процесів – зниження безпеки, - ефективності, комфорту – незадоволеність діяльністю». Це досягається за рахунок комплексних ергономічних показників: діяння, освоєність, керованість, обслуговування [3, с. 56-57].
Діяння – міра відповідності умов виконання експерименту біологічним оптимальним параметрам середовища, які запобігають зайвим витратам енергії, небезпечним для психічного стану, соматичного здоров’я, нормального розвитку. Діяння визначають не лише фізичні фактори зовнішнього середовища (температура, шум, загазованість і ін.), а й психофізіологічні (спів розмірність інтенсивності, мінливість інформації до можливостей аналізаторів експериментатора), психологічні (між особисті стосунки, згуртованість колективу, групи), антропометричні (робота в обмеженому, замкнутому об'ємі в незручній позі). Вивчення, проектування і експертиза діяння вимагають залучення даних щодо всіх групових ергономічних показників. Наприклад, виконання спостережень у затемненій аудиторії тощо, викликає в першу чергу надмірну психічну втому з подальшими негативними наслідками як поведінки, так і соматичного характеру із-за низького показника діяння.
Призвичаємість – можливість швидкого оволодіння знаннями, вміннями і навичками використання обладнання, що забезпечується об'єктивною і організованою інструктивною інформацією і адаптацією системи «експериментатор-засоби» стосовно мінімально допустимої фізичної, психологічної, освітньої вихідної підготовки персоналу. Нині здійснюється накопичення відомостей стосовно параметрів антропометричних і інших групових показників, які необхідні для прогнозу і організації комп'ютеризації навчально-виховного процесу. Проте цей процес гальмується через недостатню освоєність нового обладнання. Зміст навчальних курсів профільних дисциплін підготовки майбутніх учителів технологій не забезпечує формування цілісних уявлень про будову і дію електронно-обчислювальної техніки. Тому виникають ускладнення, пов'язані з психологічними труднощами, новизною процесів, розвитком технофобії.
Керованість – розподіл функцій між студентом і матеріальними об'єктами, які забезпечують при їх взаємодії провідну роль студента за рахунок можливостей його випереджаючих дій і виключення з обміну сигналів і команд, дезорганізуючих функціонування обладнання. З одного боку швидкість перебігу процесів у технічних системах, точність витримки їхніх параметрів, енергоємність обладнання потребують точності і своєчасності інформації як одержаної від установки, чи комп'ютера, так і тієї, що вводиться до них. А з іншого боку, останнє слово має безумовно залишатись за експериментатором. «Випереджання» обладнанням дій експериментатора обов'язково приведе до втрати контролю над ним, потім і керування ним. Такі ситуації ведуть до виникнення емоційних стресів в студентів із усіма небажаними наслідками.
Обслуговуваність – це просторова доступність елементів, які регулюють і заміняють, а також їх розташування, яке забезпечує раціональність дій експериментатора і викладача, лаборанта при монтажу, транспортуванні, профілактиці і ремонті обладнання. Конструктори із-за відсутності ергономічних рекомендацій не завжди цікавляться ходом їх монтажу, транспортабельністю, ремонтно-здатністю.
Не відповідність ергономічним показникам обладнання, маючи високі функціональні можливості і характеристики, часто вимагає від експериментатора значних затрат із-за невідповідного розташування органів керування і дій експлуатації. Подібні прорахунки ведуть до поломок обладнання, відмови виконання студентом експерименту тощо.
Для викладача перш за все важливий рівень його підготовленості до роботи в ергатичній системі «викладач (вчитель) – експериментальна установка – студент (учень)», вміння активізувати пізнавальну діяльність студентів, учнів. Разом з тим важливе значення має рівень матеріального забезпечення виконання навчального експерименту, досконала методична підготовка до виконання всіх видів експерименту. Будучи правильно організованим навчальний процес обумовлює високу працездатність студента протягом досить тривалого часу, позитивно впливаючи на швидкість, об'єм і якість засвоєння знань та формування вмінь і навичок.
Висновки: Отже у вищому педагогічному закладі студентів необхідно готувати до реальної оцінки успіхів і невдач в структурі сучасної школи в цілому і організації та проведенні навчального експерименту зокрема, вміння прикладом показувати зразки педагогічної майстерності. Разом з тим варто критично віднестись до вимог програм стосовно змісту і методів виконання експерименту, виходячи з умов і нових досягнень в науці і техніці та ергономічних вимог. Все це вирішує проблему ефективності діяльності викладача в залежності від параметрів його робочого місця, його позицію при виконанні навчального експерименту або організації і проведення занять з виконанням експериментальних завдань.
Список літератури:
1. Буряк В. К. Эргономические основы учебного процесса в высшей школе / В. К. Буряк. – Кривой Рог : КПИ, 1993. – 132 с.
2. Вовкотруб В. П. Ергономічні чинники розвитку навчального фізичного експерименту / Вовкотруб В. П. // Наук.-метод. зб. Кам’янець-Подільського державного університету. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2003. – Вип. 9. – С. 138–139.
3. Вовкотруб В. П. Ергономіка навчального фізичного експерименту / Вовкотруб В. П. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. – 308 с.
4. Капица П. Л. Експеримент, теория, практика. – М.: Наука. – 1981. – 495 с.