Кугно Тетяна
Науковий керівник: докт. хім. наук, професор Хоботова Е.Б.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Анотація: В статті розглядаються шляхи розвитку екологічної освіти на прикладі одного з ВНЗ України.
Ключові слова: екологічна освіта, активні методи навчання, індивідуальні завдання, практичні навики
В якості одного з актуальних напрямів державної політики України в області екології намічений розвиток екологічної освіти. Вищою стадією екологізації свідомості є екологічна культура, під якою розуміють весь комплекс навиків існування у контакті з навколишнім середовищем. Екологічна освіта, згідно сучасним уявленням, є цілеспрямовано організований і систематично здійснюваний процес оволодіння екологічними знаннями, уміннями і навиками. Екологічна освіта покликана сприяти формуванню у людей нової екологічної свідомості, допомагати їм у засвоєнні таких цінностей, професійних знань і навиків, які сприяли б виходу України з екологічної кризи і руху її по шляху стійкого розвитку. Діюча на даний час в Україні система екологічної освіти носить безперервний, комплексний, міждисциплінарний інтегрований характер, з диференціацією залежно від професійної орієнтації. Фахівці екологічного профілю готуються сьогодні в багатьох ВНЗ України. У еколого-технічній області вирішуються п'ять взаємопов'язаних завдань раціоналізації природокористування [1, 2]: аналіз досвіду і уроків минулого, коли екологічні наслідки технологічних застосувань науки носили негативний характер; ефективне усунення недоліків сучасної практики природокористування; розробка науково-технічних основ вирішення екологічних проблем, що висуваються у зв'язку з необхідністю переходу до інтенсивної економіки; розробка нових технологічних процесів маловідходних виробництв; уміння правильно визначати причини екологічних лих.
Враховуючи ці особливості, екологічна освіта в Україні розгортається на двох рівнях. Перший рівень – це загальна екологічна освіта, що передбачає викладання дисципліни «Загальна екологія» в кожному учбовому закладі. Другий рівень – це підготовка бакалаврів за напрямом «Екологія, охорона навколишнього середовища і збалансоване природокористування». Підготовка фахівців-екологів залишається серйозною проблемою. Не дивлячись на те, що екологічна освіта включена в програми підготовки фахівців всіх профілів у ВНЗ, стан екологічної освіти в Україні поки не відповідає міжнародним вимогам. Постановка екологічної освіти в багатьох учбових закладах залишає бажати кращого: часто спостерігається однобокість у складанні програми навчання бакалаврів, наявність ряду подібних дисциплін, перевага теоретичних предметів, без підкріплення їх лабораторними роботами і оволодіння практичними навиками; далеко не скрізь йде переробка різних предметів і курсів у дусі їх взаємозв’язку з питаннями екології; основні екологічні проблеми висловлюються без «проекції» на сумний стан вод, земель, лісів, поза природоохоронною технікою; в учбовому процесі не стимулюється еколого-пізнавальна активність, навики наукового пошуку [2, 3]. Гострою проблемою залишається дефіцит викладацьких кадрів. В галузевих НДІ і ВНЗ не вистачає екологів-дослідників вищої наукової кваліфікації. За екологічними спеціальностями приймається мало аспірантів.
Мета роботи – узагальнення досвіду організації екологічної освіти у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті (ХНАДУ).
Завдання: аналіз існуючих сучасних навчальних методів і проведення оптимізації навчальних планів підготовки інженерів-екологів; розгляд впровадження перспективних активних методів навчання та поєднання теоретичних знань з практичними навиками.
ХНАДУ впродовж більше 20 років випускає бакалаврів і магістрів-екологів. При навчанні майбутніх інженерів-екологів викладачі керуються тим, що на сучасному етапі дуже важливим представляється вирішення проблеми якісної професійної підготовки майбутніх фахівців, підвищення їх кваліфікаційного і компетентного рівнів. Інженер-еколог, крім оволодіння теоретичними знаннями, повинен бути всесторонньо ерудованим, мати навики критичного мислення, здібності до саморозвитку. У зв’язку з цим сформований навчальний план підготовки бакалаврів, в який входять дисципліни різного профілю. Серед них дисципліни гуманітарного профілю і соціально-економічної підготовки, цикл природно-наукової підготовки, цикл професійної і практичної підготовки. Найбільш значущими дисциплінами циклу природно-наукової підготовки є «Загальна екологія» «Хімія з основами біогеохімії», «Гідрологія», «Геологія з основами геоморфології», «Метеорологія і кліматологія». За даними дисциплінами викладачами ХНАДУ розроблений ряд навчальних посібників, навчально-методичних вказівок, збірників задач і пакетів тестових завдань. До циклу професійної і практичної підготовки відносяться дисципліни, що безпосередньо формують фахівця-еколога. Серед даних навчальних дисциплін можна виділити «Моніторинг навколишнього середовища», «Нормування антропогенних навантажень на навколишнє середовище», «Радіоекологія і основи екологічної токсикології», «Екологія людини», «Екологія міських систем», «Екологічна експертиза» та інші. Інженерна підготовка здійснюється при вивченні дисциплін: «Водопостачання і водовідведення», «Процеси пилогазоуловлювання», «Утилізація і рекуперація відходів», «Екологічне матеріалознавство».
У ході навчання студенти-екологи виконують ряд курсових робіт і проектів, в основному природоохоронної спрямованості. Перспективою і можливим подальшим напрямком е впровадження активних методів навчання. Наприклад, при вивченні дисципліни «Радіоекологія і основи екологічної токсикології» передбачено виконання індивідуального завдання (ІЗ) у вигляді вирішення проблемній ситуації. Використання ІЗ дослідницького типу підтверджує, що однією з основних ознак ВНЗ є поєднання навчання і науки. Запропоновані ситуації носять дослідницький характер і вимагають комплексного підходу, використання теоретичних знань, практичних і лабораторних навиків з інших дисциплін. Студенти повинні проявити самостійність при виборі експериментального методу дослідження у ході виконанні ІЗ. Індивідуальні завдання для студентів сприяють вдосконаленню методик проведення ними науково-дослідної роботи, модернізації систем виконання дипломних робіт. Різнорівневі ІЗ з використанням проблемних ситуацій сприяють розвитку у студентів ініціативності в ухваленні рішень у виробничих ситуаціях, вони представляють собою розробки нових комплексних підходів, орієнтованих на знання, що створюють засади у формуванні конкурентноздатної особи.
Поєднання отриманих теоретичних знань з практичними навиками закріплюється при проходженні різних видів практик студентами-екологами. Після першого курсу студенти проходять навчальну практику еколого-біологічної та еколого-хімічної спрямованості, після другого курсу – ландшафтно-екологічну практику. Третій курс закінчується проходженням виробничої практики, основними науково-виробничими базами для якої є Український науково-дослідний інститут екологічних проблем і Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення і охорони навколишнього природного середовища. У лабораторіях даних інститутів студенти знайомляться з сучасним науковим устаткуванням, проводять експерименти, що складають основу курсових проектів і робіт. На п'ятому курсі передбачена кваліфікаційна (переддипломна) практика, в ході якої студенти збирають і обговорюють експериментальний матеріал для дипломних робіт і проектів, теми яких, більшою мірою, пов'язані з науково-дослідною тематикою автомобільно-дорожнього університету. У ході дипломного проектування студенти вивчають екологічний вплив автотранспорту на навколишнє середовище, включаючи аспекти хімічного і шумового забруднення. Аналогічно для автотранспортних підприємств. Часто захищаються дипломи, пов'язані з екологічною оцінкою виробництва будівельних матеріалів на асфальтобетонних заводах, з токсикологічними і радіохімічними властивостями будівельних матеріалів і їх наповнювачів (шлаків і зол різного походження). Ще одним напрямом наукової роботи студентів є залучення їх до дослідницької роботи кафедр, пов'язаної з екологічною експертизою та аудитом окремих підприємств і організацій.
Важливим напрямом роботи із студентами-екологами є підготовка успішних студентів до участі в олімпіадах за дисципліною «Загальна екологія» і за фахом «Екологія і охорона навколишнього середовища», до участі в студентських наукових конференціях різного рівня і конкурсах студентських наукових робіт. Подібна діяльність стимулює не тільки навчальну, але і наукову роботу студентів, учить їх розробляти елементи природоохоронних заходів і відстоювати свою точку зору на рішення екологічних проблем.
З погляду екологічного виховання студентів-екологів проводяться наступні заходи: екологічні семінари з окремих проблем охорони навколишнього середовища, екологічні суботники, публікація статей екологічної спрямованості, сумісні заходи зі Всеукраїнською екологічною лігою, членами якої є деякі студенти.
Таким чином, при підготовці фахівців-екологів у ХНАДУ впродовж всіх 6 років навчання здійснюється тісна єдність екологічної освіти і виховання та їх доповнення один одного. Використовуються сучасні та перспективні навчальні методики технічної освіти.
Список літератури:
- Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхова. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
- Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация : учеб. пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / Загвязинский В. И. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 192 с.
3. Сучасні технології навчання у вищій школі: модульний посібник для слухачів авторських курсів підвищення кваліфікації викладачів МІПК ПУЕТ / В. Ю. Стрельніков, І. Г. Брітченко. – Полтава: ПУЕТ, 2013. – 309 с.