Бабченко Наталія
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор – Шапран О.І.
Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Анотація: В статті висвітлено розвиток фізики як науки та становлення фізичної освіти в Польщі на різних історичних етапах розвитку країни до 1939 року.
Ключові слова: фізика, фізична освіта, університети Польщі
Стрімкі темпи науково-технічного прогресу визначили потребу сучасного суспільства у підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі фізики.Згідно з цим процес підготовки магістрів з фізики у вищих навчальних закладах (ВНЗ) повинен бути переведений на новий значно вищий рівень. Тому професійна підготовка магістрів з фізики в Україні повинна враховувати передовий досвід розвинених країн світу таких як Польща.
Актуальні аспекти розвитку освіти в Польщі розглядали такі вітчизняні та польські науковці: К. Бінницька, Є. Громов, Ю. Грищук, О. Кучай, Ф. Андрушкевич, Ч. Банах, Г. Квятковська, Т. Левовицький, І. Шемптух та інші. Разом з тим, у дослідженнях українських вчених ще не повною мірою висвітлено розвиток фізики як науки та становлення фізичної освіти в Польщі на різних історичних етапах розвитку країни. Тому метою даної статті є узагальнений історико-педагогічний аналіз розвитку фізичної освіти в Польщі до 1939 року.
Доцільним вважаємо розглядати історію розвитку фізичної науки в Польщі розділивши її на певні періоди: перший період – з давніх часів до створення Комісії національної освіти (1773 рік); другий період – період освітньої реформи, пов’язаної з роботою Комісії національної освіти
(1773-179 5 роки); третій період – період падіння Польської Республіки (1795 – 1918 роки); четвертий період – міжвоєнний період, період незалежності Польської Республіки (1918-1939 роки) [1,c. 912].
Проаналізуємо розвиток фізики як науки в Польщі в кожному з цих періодів. Перший період. Фізика в Польщі як самостійна наука виокремилася в другій половині 18 століття. До того часу вона входила в розділ природознавства, яке було окремою частиною сучасної філософії. Проте ще в 13 столітті в період розвитку середньовічної філософії в західноєвропейських університетах був відомий польський вчений Вітело, який проводив досліди, які стали основою тодішньої оптики. Його праця по оптиці «Перспектива» була унікальною у середньовічній літературі та служила підручником для навчання оптики аж до часів Галілея[4,c. 2].
Переломним моментом для наукового життя Польщі було відкриття в Кракові у 1364 році університету, який отримав назву Краківська академія. (1). Він об’єднав велику кількість польських вчених, які навчалися за кордоном. В 15 столітті Краківська академія була відома по всій Європі – це період її розквіту. В академії панувала атмосфера толерантності до різних філософських напрямків, вона була відкрита для нових наукових течій, це був єдиний університет в Європі, де вже в 15 столітті викладалася так звана «нова фізика» Дж. Буридана [3, c. 651].
У другій половині 15 століття Академія стала міжнародним центром астрономії та була відома своєю математичною школою, учнем якої в 1791-1795 роках був М. Коперник. Робота Коперника стала революцією в концепції світобудови і стала ядром нової астрономії. У 16 столітті Краківська академія була єдиним університетом в Європі, в якому викладалася астрономія Коперника [2, c. 451].
Першим фізиком-експериментатором в Польщі вважається С. Пудловські, який після закінчення Краківської академії вирушив до Італії, де познайомився з Галілеєм. Після повернення до Польщі він відкрив в Кракові першу фізичну лабораторію. Це дало початок розвитку експериментальної фізики в Польщі. Пізніше деякі єзуїтські колегіуми також відкривали фізичні лабораторії, в яких проводили публічні демонстрації.
В другій половині 18 століття в Польщі було видано перші підручники з фізики, авторами яких є S. Сhrościkowski та Дж. Рогалінські [4,c. 4]. Але реальні основи сучасної вищої освіти в Польщі були закладені після створення в 1773 році Комісії національної освіти.
Другий період. Період діяльності Комісії національної освіти, яка була створена з метою нагляду та контролю за освітою. Ця Комісія була перша в Європі, яка мала характер окремого освітнього міністерства. Комісія провела комплексну реформу освіти, ліквідувала єзуїтські школи, а на їх місці відкрила нові народні школи. Ввела нові програми навчання, які задовольняли потреби життя, а не релігійні. Реформа також торкнулася вищої освіти. Було зроблено переворот в програмах та методах навчання, навчання здійснювалося польською мовою, було модернізовано форми організації навчання та викладання. Широкого розвитку набули дослідження в галузі математики та природничих наук. Польські університети було реформовано за західноєвропейським зразком. Заслугою даної реформи є також створення першої в Польщі кафедри фізики у 1775 році у Вільнюському університеті під керівництвом Дж. Міцкевича. А у 1778 році в Ягелонському університеті [4, c. 6].
Хоча фізика цієї епохи не може похвалитися вченими зі світовим ім’ям, проте важливість цього періоду полягає в тому, що він створив умови для безперервного розвитку польської науки протягом усього 19 століття.
Третій період. Даний період характеризується падінням Польської Республіки. Він тривав з 1795 по 1918 роки. Втрата незалежності Польщею не зупинило розвиток польської науки, але умови для її розвитку були несприятливі, вони залежали від змінної урядової політики. Проте в другій половині 19 та на початку 20 століття польська наука переживала період відновлення. Його відмінною рисою було взаємне проникнення польської та європейської науки. Майже всі найвідоміші польські вчені цього періоду навчалися чи працювали в університетах та науково-дослідних лабораторіях Європи. Відомими на весь світ в цей період стали праці польської вченої-фізика Марії Склодовської-Кюрі про радіоактивність. У ХIХ столітті Краківський університет прославився роботами польських фізиків Кароля Ольшевського і Зигмунта Вроблевського, які в 1883 році вперше одержали рідкий кисень у вимірних кількостях. Після трагічної загибелі Вроблевського (при вибуху експериментальної установки) Ольшевський у 1895 році одержав рідкий аргон, добився зріджування водню і у спробі зріджування гелію досяг температури, яка лише на декілька градусів перевищувала абсолютний нуль. Значні досягнення в галузі теоретичної фізики отримав професор Львівського університету М. Смолуховський. Його основні праці присвячені статистичній фізиці. В 1898 році він розробив теорію стрибка температури біля твердої поверхні для розріджених газів. Роботи М. Смолуховського з теорії флуктуацій (1904) і броунівського руху (1906) поряд з роботами Альберта Ейнштейна є основними у цій галузі. М. Смолуховський створив на основі теорії броунівського руху кінетичну теорію коагуляції колоїдів, теорію електрокінетичних явищ, заклавши фундамент кінетичної теорії колоїдних систем. На основі теорії флуктуацій розробив теорію критичної опалесценції (1908). Роботи М. Смолуховського завдали серйозного удару гіпотезі «теплової смерті Всесвіту», довели справедливість молекулярно-кінетичної теорії і сприяли остаточному зміцненню атомістичних уявлень [4, c. 11].
Четвертий період. Міжвоєнний період (1918 – 1939). Після відновлення в 1918 році Польщею незалежності перед польською наукою відкрилися нові перспективи і повстали нові завдання. Цей період характеризується відкриттям по всій Польщі мережі університетів: Відновлює роботу Варшавський та Вільнюський університети, у 1918 році був заснований університет у Познані та Любліні, у 1915 році були створені Варшавський технологічний університет та Вища школа економіки. Основними центрами науки в міжвоєнній Польщі були університети. Найбільші наукові фізичні центри розміщувалися в Кракові , Варшаві, Львові, Познані та Вільнюсі. Незважаючи на слабке співробітництво фізики з промисловістю та недостатнім фінансуванням фізичних досліджень досягнуто значних результатів в галузі теоретичної та експериментальної фізики. В області експериментальної фізики відомими стали праці С. Пєньковського по дослідженню люмінесценції газів та рідин. В теоретичній фізиці до доробку світової науки ввійшли праці Бялобжескі в області астрофізики та роботи В. Рубіновича в галузі квантової теорії випромінювання[4,c. 14] .
Отже, розвиток фізики як науки та становлення фізичної освіти в Польщі до 1939 року відбувалося під впливом соціально-економічних та суспільно-політичних трансформацій та відповідно до змін організації усієї суспільної життєдіяльності на різних історичних етапах розвитку країни. Роботи польських вчених-фізиків, які є результатом та вінцем плідної праці провідних викладачів польських університетів стали достойним внеском в світову науку.
Список літератури:
- Encyclopedia PWN w trzech tomach. Tom2. Wydawnictwo Naukowe PWN., Warszawa,1999. – 928 s.
- Encyclopedia szkolna. Historia Warszawa. Wydawnictwo szkolne I Pedagogiczne, 1995.- 876 s/
- Polska. ZarysEncyklopedyczny. WydaniedrugieWarszawa, PanstwoweWydawnictwoNaukowe,1979. – 806s.
- FizykaTeoretycznawPolscedo 1939 r.: genezaIrozwoy[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fuw.edu.pl/~ajduk/IFT/prehistoriaift.pdf– назва з екрана.