Конопат Наталія

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Царенко О.М.

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Анотація: У статті розкрито роль вчителя технологій у процесі проведення профорієнтаційної роботи в старшій школі; наведено принципи, якими мають керуватися учні у процесі професійного самовизначення.

Ключові слова: професійна орієнтація, старша школа, принципи професійного самовизначення, методичні рекомендації.

Структурні зміни і циклічні коливання в економіці, загострення кризових явищ у соціально-економічній сфері та розширення ринкових відносин є вирішальними чинниками у процесі визначення професійних потреб сучасного ринку праці. Постійно зростаючі вимоги сучасних виробництв до рівнів підготовки фахівців актуалізує проблему професійної орієнтації молоді, оскільки професійні наміри значної частини учнів не задовольняють потреби ринку праці в кадрах певних професій. Необхідність подолання протиріччя між об'єктивно існуючими потребами суспільства в збалансованій структурі кадрів визначає профорієнтацію як суспільно значущу проблему, яка виникла завдяки суб'єктивному професійному спрямуванню молоді.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є формування особистості майбутнього фахівця на всіх етапах його шкільного життя. У Національній доктрині розвитку освіти та Концепції профільного навчання закладена профілізація навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (ЗНЗ). Отже, одним з головних завдань сучасної школи є допомога школярам у виборі майбутньої професії. Разом з цим, першим відповідальним етапом вибору професії може бути визначеність учнів старшої школи з профілем навчання. Тому, на цьому етапі кількість профорієнтаційних заходів повинна значно збільшуватися при одночасному поліпшенні їх якості.

Мета статті полягає у визначенні принципів, якими повинні керуватися старшокласники при виборі майбутньої професії.

Проведений нами аналіз наукових праць з професійної орієнтації молоді показав, що різні аспекти цієї проблеми розроблялися і перевірялися на практиці в умовах соціалістичної планової економіки (Є. Клімов, І. Назімов, В. Ярошенко та інші). Тому теоретичні положення, які були розроблені за часів радянської держави українськими вченими були переглянуті та узгоджені з урахуванням сучасних умов профільного навчання. Зокрема, Б. Федоришин, Н. Побірченко, В. Рибалка та інші вчені створили теоретико-методологічну базу для професійного самовизначення молодого покоління [4, c. 16].

Загальновідомо, що свідомому професійному самовизначенню учнів старшої школи сприяє кваліфіковане проведення профорієнтаційної роботи. У вирішенні цієї проблеми важлива роль відводиться вчителю технологій. Адже саме технологічна освіта у ЗНЗ має значні можливості у формуванні знань учнів про сучасні технології і виробничі процеси в різних галузях народного господарства. Вирішенню практичних питань професійного самовизначення школярів сприяють такі напрями діяльності вчителя: надання учням необхідних знань (переважно політехнічного характеру) для орієнтації у світі професій; сприяння об’єктивному оцінюванню школярами власних можливостей; індивідуальна допомога учням у виборі професії; реалізація системного підходу у проведенні профорієнтації з учнями; залучення батьків у процес підготовки учнів до свідомого вибору професії; ознайомлення учнів з професіограмами.

Отже, у сучасному розумінні (ЮНЕСКО) профорієнтація – це допомога особистості у використанні власних, притаманних їй особливостей, надання можливості розвивати їх так, щоб вона була спроможною обирати для себе галузі навчання і праці в ході мінливих умов її життя; з одного боку, бути корисною суспільству, а з іншого – досягти самореалізації [1, c. 9].

Результати аналізу наукових джерел показали, що складові компоненти системи профорієнтації не змінилася, проте вони постійно конкретизуються і доповнюються новими елементами. Зокрема, зміст профорієнтації включає такі складові: професійна освіта, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір та адаптація. Показником сформованості професійного самовизначення виступає самостійний, свідомий вибір професії і перехід його у нову фазу професійного розвитку. Водночас, професійне самовизначення молодого покоління є складним, перманентним процесом професійного вибору.

Ми цілком погоджуємося з М. Янцуром в тому, що професійне самовизначення – це процес самопізнання та об'єктивної оцінки школярами власних індивідуальних особливостей, порівняння професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Разом з цим, в основі правильного професійного самовизначення закладено протиріччя між прагненням молодої людини до самостійності і неготовністю школяра до здійснення обґрунтованого вибору професії [4, c.188].

Доцільно зазначити, що нині вчені виділяють окремим етапом профорієнтаційної роботи процеси трудового і професійного навчання молодого покоління у старшій школі. При цьому, особлива роль вчителя технологій у системі профорієнтаційної роботи визначається специфікою його професійної діяльності. Зокрема, у процесі проведення занять вчитель технологій реалізує такі види профорієнтаційної роботи: повідомлення учням знань про професії; глибоке і всебічне вивчення інтересів школярів, допомога їм в набутті знань, необхідних для оволодіння професією; проведення індивідуальних профконсультацій. Успішність вибору старшокласниками майбутньої професійної діяльності залежить від особистісних характеристик конкретного учня, зокрема: правильної самооцінки здібностей, інтересів, можливостей і обмежень; знання того, що потрібно для успішного оволодіння конкретною професією; вміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій. Відповідно, трудова діяльність – це процес взаємодії індивіда з дійсністю, в якому і відбувається становлення його як особистості. Тому, у процесі формування в старшокласників готовності до вибору професії вчителеві технологій необхідно звертати увагу на їх індивідуальні нахили, пізнавальні інтереси та здібності [5, с.12].

Таким чином, спираючись на пізнавальні інтереси учнів до конкретної професійної діяльності можна зорієнтувати їх на відповідний профіль навчання, і навпаки, знаючи здібності і нахили учнів до деяких предметів навчально-виховного циклу, можна запропонувати старшокласникам відповідний профіль, а в подальшому і саму професію. При цьому необхідно враховувати, що профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої конкретними професійно зорієнтованими характеристиками мотивів, мети, засобів і результатів навчальної та творчої діяльності. Перехід від загальноосвітнього до конкретного профілю навчання передбачає визначення спеціалізації, конкретизацію навчальної діяльності навколо групи професій [3].

У зв’язку з тим, що об'єктом профорієнтаційної діяльності є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливим є формулювання принципів, якими повинні керуватися учні під час вибору професії. Наведені принципи мають бути конкретними і цілеспрямованими. Зокрема, принцип свідомості у виборі професії повинен спиратися на прагнення задовольнити своїм вибором не тільки особистісні потреби у трудовій діяльності, але і принести якомога більше користі суспільству.

Принцип відповідності обраної професії відображає зв'язок особистісного і суспільного аспектів вибору професії інтересам, схильностями, здібностями особистості і водночас потребам суспільства в кадрах певної професії. Водночас, порушення принципу відповідності потреб особистості і суспільства призводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів.

Принцип активності у виборі професії характеризується видом діяльності особистості у процесі її професійного самовизначення. Цей принцип передбачає активний, самостійний пошук професії. Значну роль під час його реалізації приділяють практичному випробуванню сил самих учнів у процесі трудової і професійної підготовки, пошуку літературних джерел за темою, практичного досвіду роботи.

Принцип розвитку передбачає вибір такої професії, яка надавала б можливості особистості для вдосконалення власних трудових навичок, підвищення кваліфікації, забезпечення належним заробітком і забезпечення професійного зростання, задоволення власних культурних, побутових потреб і потреб у відпочинку [2].

Таким чином, в умовах профільного навчання свідомому професійному самовизначенню учнів старшої школи сприяє кваліфіковане проведення з ними профорієнтаційної роботи вчителем технологій. Для досягнення мети профорієнтації і реалізації профорієнтаційних завдань вчитель повинен вміти визначити комплекс засобів педагогічного впливу на особистість. При цьому доцільно враховувати наведені нами принципи, якими мають керуватися старшокласники під час вибору майбутньої професійної діяльності.

На нашу думку, подальших досліджень потребує як теоретичний аспект профорієнтації, так і розробка та впровадження в шкільну практику методичних рекомендацій для вчителів технологій щодо ефективної організації профорієнтаційної роботи в старшій школі.

Список літератури:

1. Гладкова В.М. Профорієнтація: навч. посібник / Гладкова В.М. – Львів: Новий світ, 2007. – 160 с.
2. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников / Захаров Н.Н.  – М.: Просвещение, І988. – 270 с.
3. Балл Г.О. Підготовка учнів до професійного навчання і праці: навч. посібник / Г.О. Балл, П.С. Перепелиця, В.В. Рибалка. – К.: Наук. думка, 2000.
4. Янцур М.С. Практикум з професійної орієнтації і методика профорієнтаційної роботи / Янцур М.С. – К.: Слово, 2012. –216 с.
5. Янцур М.С. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи. Курс лекцій / Янцур М.С. – К.: Слово, 2012. – 464 с.