Лісніченко Олена
Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Декарчук М.В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Анотація: В статті розглядається методичні аспекти організації самостійної роботи учнів у процесі вивчення фізики.
Ключові слова: мотивація навчання, самостійна робота учнів, класифікація видів самостійної роботи.
Постановка проблеми. Підготовка високоосвіченої людини, здатної до творчості, є одним з першочергових завдань сучасної загальноосвітньої школи. Реалізація цих завдань передбачає всебічний розвиток в учнів самостійності. Перше з них полягає в тому, щоб розвивати в учнів самостійність у навчально-пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно здобувати знання, формувати свій світогляд; друге – в тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати знання у навчанні і практичній діяльності. Оволодіння знаннями з фізики вимагає від учнів самостійної роботи у вигляді спостережень, постановки експериментів, розв’язку задач, створенні навчальних проектів, пошуку інформації. Без виконання перелічених видів самостійної роботи не можливе оволодіння знаннями, вміннями і навичками. В зв’язку з цим актуальним є розробка форм і методів організації і проведення самостійної роботи учнів при вивченні фізики.
Актуальність теми. Поряд із озброєнням учнів певною сумою знань, умінь і навичок, важливого значення набуває навчання їх методам творчої, розумової і практичної діяльності, методам і прийомам пізнання, оскільки в наш час сфера діяльності людини незмірно зросла, зокрема в техніці, що неодмінно пов’язана з фізикою. Тому, саме завдяки використанню технологій навчання значно зросте активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Це відображено у фундаментальних працях М.С. Білого, О.І. Бугайова,
С.У. Гончаренка, О.І. Іваницького, Є.В. Коршака, Є.І. Левітана, О.І. Ляшенка, О.В. Пьоришкіна, М.Т. Мартинюка, Н.О. Родіної, В.Ф. Савченка, А.В. Усової, В.Г. Шарко, Г.І. Щукіної, М.І. Шута та інших.
Мета статті – дослідження методичних аспектів організації самостійної роботи учнів та видів робіт як засіб формування навчально-пізнавальних здібностей на уроках фізики.
Мета та актуальність дослідження визначили такі основні завдання:
- вивчити загальний стан розробки проблем самостійної роботи учнів в навчальній діяльності;
- вивчити стан практичного використання самостійної діяльності учнів;
- обґрунтувати умови, що забезпечують успішність самостійної роботи як методу навчання.
Вченні вважають, що правильно організована самостійна робота учнів з фізики сприяє: позитивному ставленню до вивчення фізики, розвитку інтересу до навчального матеріалу; використання на практиці засвоєних знань з фізики; систематичне повторення засвоєних знань та інше.
У процесі навчання фізиці вчителями-практиками застосовуються різні види самостійної роботи учнів. У методичній літературі [5] види самостійної роботи, що застосовуються в навчальному процесі, класифікують за наступними ознаками: за дидактичною метою, за характером навчальної діяльності учнів, за змістом, за ступенем самостійності і елементом творчості учнів і т. д.
Види самостійної роботи за дидактичною метою поділяють на п’ять груп:
- набуття нових знань, оволодіння вмінням самостійно набувати знання;
- закріплення і уточнення знань;
- вироблення вміння застосовувати знання у вирішенні навчальних і практичних задач;
- формування вмінь і навичок практичного характеру;
- формування вмінь творчого характеру, вміння застосовувати знання в ускладненій ситуації.
Кожна з даних груп включає декілька видів самостійної роботи учнів, оскільки досягнення мети навчання може реалізовуватися різними дидактичними способами і прийомами. Вище названі групи тісно зв’язані між собою. Цей зв’язок обумовлений тим, що одні і ті ж види робіт можуть бути використані для вирішення різних дидактичних цілей навчання. Наприклад, з допомогою експериментальних, практичних завдань досягається не лише набуття вмінь і навичок (в цьому їх основне завдання), але також набування нових знань і вироблення вміння застосовувати раніше отримані знання.
Аналізуючи проблему методичних особливостей вивчення фізики у 10 класі (розділу «Динаміка» зокрема), розглянемо на яких етапах ефективно можна застосувати нові технології самостійної роботи учнів. Після вивчення розділу «Динаміка» десятикласники згідно з державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки: знають закони динаміки Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закон Гука, умови рівноваги тіла, що має вісь обертання, етапи розвитку космонавтики; розуміють сутність механічної взаємодії тіл, інерціальні системи відліку, гравітаційної сталої; здатні пояснити межі застосування законів Ньютона; вміють записувати рівняння руху тіла під дією кількох сил у векторній і скалярній формі; вміють класифікувати види взаємодії, рівноваги тіла; володіють експериментальними способами вимірювання сил, коефіцієнта тертя ковзання, дослідження пружних властивостей тіл, рівноваги тіла під дією кількох сил; здатні розв’язувати задачі динаміки, зокрема на рух тіла, кинутого вертикально вгору і під кутом до горизонту, під дією кількох сил, рівновагу тіла, що має вісь обертання [6]. Тобто в даному випадку змістом навчання виступає розширення знань учнів, одержаних при вивченні цього розділу раніше.
Одним із джерел розвитку творчих здібностей учнів засобами предмета є використання активних форм і методів самостійної роботи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, класифікація, які учень здатний виконувати в процесі самостійної роботи на уроці. Наприклад, при вивченні тем із розділу «Динаміка» на різних етапах уроків можна запропонувати учням створити карти розуму.
Під час вивчення теми «Деформація тіл» учням пропоную карту розуму. Завданням для учнів буде її розширити і конкретизувати. Це роблять учні, із задоволенням вписують поняття, формули, зображають схематичні рисунки. Приклад розробки такої карти розуму під час вивчення теми «Деформація тіл» поданий на рис. 1.
Рис. 1. Карта розуму «З’ясуй види деформацій»
За допомогою таких карт розуму можна мотивувати вивчення даної теми в курсі фізики, з’ясувати види деформації, показати наочно прикладну і практичну спрямованість вивченого матеріалу. Досить часто вчитель і учні по різному сприймають один і той самий матеріал. Потрібне перетворення того знання, яким володіє учень, на наукове, тобто своєрідне «окультурення» суб’єктного досвіду учня. У будь-якому випадку під час підготовки до уроків учитель повинен враховувати вікові особливості учнів [2].
Розвиток самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики через зацікавленість, взаєморозуміння між учителем та учнями, вмінням вчителя врахувати психічний стан учнів і стадії їх психічного розвитку при вивченні фізики ще потребують всебічного вивчення.
Висновки з дослідження. Самостійна робота з використанням сучасних технологій навчання фізики сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, робить заняття більш насиченими та цікавими. А саме мотивація навчання – серйозний важіль впливу на успіхи учнів. Чим більше навчальне завдання дозволяє учневі почуватися компетентним та ефективним, тим вищою в нього буде мотивація до навчання, що в свою чергу допоможе вплинути на підвищення рівня навчальних досягнень учня.
Список літератури:
1. Атаманчук П. С. Інноваційні технології управління навчанням фізики / П.С.Атаманчук.–Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 1999. – 174 с.
2. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології / І.Бех // Педагогіка і психологія. – 1999. – №3. – С.5-14.
3. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: В.М.Андреєва, В.В.Григораш. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. – 352 с.
4. Подмазін С. І. Особистісно орієнтований освітній процес: принципи, технології// Педагогіка і психологія. – 1997. – №2. – С.37-43.
5. Рубінштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. – М., 1995 С.
6. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів, 10- 11 класи: Фізика, Астрономія. – К., 2010. С.