Каленик Василь
Науковий керівник: канд. пед. наук, професор Галатюк Ю.М.
Рівненський державний гуманітарний університет
Анотація. В статті розкривається зміст та дидактичні функції міжпредметної інтеграції у контексті вирішення проблеми підвищення якості навчання фізики.
Ключові слова: між предметна інтеграція, дидактична функція, творчі здібності, компетентність.
Актуальність дослідження. Важливим чинником системного формування змісту навчальної фізики, визначення форм, методів, дидактичних умов організації навчального процесу у контексті галузі «Природознавство» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти [2] є міжпредметна інтеграція. Міжпредметна інтеграція розглядаються як необхідна умова підвищення ефективності навчання, оскільки при її систематичному і цілеспрямованому використанні перебудовується і оптимізується весь процес навчання [1; 3]. Мета роботи – дослідити особливості реалізації міжпредметної інтеграції у процесі навчання фізики у загальноосвітній школі.
Зокрема ставилися такі завдання: на основі аналізу літературних джерел розкрити зміст міжпредметної інтеграції та дослідити її дидактичні функції.
Результати роботи. Міжпредметна інтеграція здійснюється через реалізацію міжпредметних зв’язків. Неоднозначність підходів до статусу міжпредметних зв’язків у дидактиці зумовлює різноманітність їх тлумачення та означення. Наприклад, вважається, що міжпредметні зв’язки відображають у змісті навчальних дисциплін діалектичні взаємозв’язки, які об’єктивно існують у природі й пізнаються сучасними науками, тому міжпредметні зв’язки слід розглядати як еквівалент зв’язків міжнаукових [4, с. 28].
На нашу думку, міжпредметні зв’язки потрібно розглядати, як творче перенесення понять, об’єктів, явищ, процесів, методів пізнання, які розглядаються і використовуються під час вивчення різних предметів і включаються в зміст навчального процесу з фізики.
Таке тлумачення поняття „міжпредметні зв’язки” зумовлено тим, що в процесі навчання функції вони можуть проявлятись і реалізовуватись у різних формах:
- узгодження в часі вивчення дисциплін, передбачених навчальним планом;
- забезпечення наступності у вивченні різних дисциплін (розділів, тем);
- створення можливостей творчого перенесення предметних компетентностей, сформованих під час вивчення одного предмета на інший;
- розкриття зв’язків між об’єктами та їх властивостями, що вивчаються в різних дисциплінах тощо.
У навчальному процесі міжпредметні зв’язки є дидактичною умовою, яка сприяє підвищенню науковості й доступності навчання, активізації навчальної діяльності учнів, покращенню якості їх знань, а також, як чинник, що дозволяє ефективно розвивати творчий потенціал учнів.
Міжпредметна інформація повинна відповідати таким вимогам, як науковість, актуальність і відповідність рівню розумового розвитку учнів, однозначність, точність трактування наукових понять, тверджень, законів, ідей, теорій, лаконічність, змістовність.
У зв’язку з необхідністю вдосконалення змісту шкільного курсу фізики відповідно до вимог Державного освітнього стандарту [2] у методиці навчання фізики посилюється увага до встановлення зв’язків з астрономією, математикою, хімією, біологією, географією, основами здоров’я, трудовим навчанням і іншими предметами.
У методичній і педагогічній літературі немає єдиної класифікації міжпредметних зв’язків. Існує класифікація за часовою основою, де розрізняють зв’язки супутні, попередні і перспективні [1; 3]. Ці три види зв’язків відрізняються термінами дії: супутні зв’язки діють короткочасно (1 – 2 навчальних роки), попередні зв’язки діють 3 – 5 навчальних років, перспективні зв’язки діють 4 – 6 років.
Пізніше було виділено три види міжпредметних зв’язків за змістовою характеристикою [1]: за загальністю наукових фактів, теорій, законів, понять; за використанням наукових методів; за видом розумової діяльності.
Розрізняють зв’язки внутрішньоциклові, наприклад, зв’язки фізики з біологією, фізики з хімією та міжциклові, наприклад, зв’язки фізики з історією, фізики з трудовим навчанням [1]. Проте, на нашу думку, доцільніше говорити про внутрішньогалузеві й міжгалузеві міжпредметні зв’язки, оскільки, згідно Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти [2], предмети шкільного циклу поділені на освітні галузі, .
Ми підтримуємо думку тих дослідників [1; 3], які виходячи із загальної структури навчальних предметів і основних компонентів процесу навчання, вказують на функції міжпредметної інтеграції, зокрема міжпредметних зв’язків, виділяючи такі їх види: змістово-інформаційні; операційно-діяльнісні; організаційно-методичні.
Змістово-інформаційні міжпредметні зв’язки в свою чергу діляться за складом наукових знань, відображених в програмах курсів фізики, на фактологічні, понятійні, теоретичні і світоглядні.
Міжпредметні зв’язки на рівні фактів (фактологічні) – це встановлення подібності фактів, використання загальних фактів, які вивчаються в курсах фізики, біології, хімії, та їх всебічний розгляд з метою узагальнення знань про окремі явища, процеси та об’єкти природи.
Понятійні міжпредметні зв’язки – це розширення та поглиблення ознак предметних понять і формування понять, спільних для споріднених предметів. До загальнопредметних понять в курсах природничого циклу відносяться поняття теорії будови речовин – тіло, речовина, склад, молекула, будова, властивість, а також загальні поняття – явище, процес, енергія та інші. Ці поняття поглиблюються, конкретизуються на фізичному матеріалі та набувають узагальненого, загальнонаукового характеру.
Теоретичні міжпредметні зв’язки – це розвиток основних положень загальнонаукових теорій та законів, які вивчаються на уроках зі споріднених предметів, з метою засвоєння учнями цілісної теорії. Типовим прикладом є теорія будови речовини, яка являє собою фундаментальний зв’язок фізики та хімії, а її наслідки використовуються для пояснення біологічних функцій органічних та неорганічних речовин, їх ролі в житті організмів.
Світоглядні міжпредметні зв’язки сприяють об’єднанню конкретно – наукових і філософських уявлень про світ. Формування в учнів наукового бачення світу реалізовується через логічні знання, порівняння знакових засобів природних мов і мов науки, історію науки, що розкриває її соціальні функції і зміни стилів наукового мислення [1].
Операційно-діяльнісні зв’язки передбачають міжпредметне використання різних видів умінь: уміння оцінювальної діяльності (вміння оцінювати роль і суть фізичних явищ та процесів для природи і людини); пізнавально-методологічні вміння (аналіз, узагальнення, порівняння, аналогія, абстрагування, асоціація); уміння практичної діяльності (експеримент, спостереження, розрахунок, креслення); комунікативні вміння (пояснення причинно-наслідкових зв’язків явищ і процесів).
Організаційно-методичні зв’язки сприяють координації навчальної інформації і надають їй загальної спрямованості, стимулюють послідовний розвиток пізнавального процесу. Їх класифікують за способом реалізації в навчальному процесі, а саме: за способом засвоєння (репродуктивні, продуктивні); за широтою здійснення (внутрішньогалузеві, міжгалузеві); за часом реалізації (попередні, супутні, перспективні); за способом взаємозв’язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні, прямі і зворотні); за формою організації роботи (індивідуальні, групові, колективні); за частотою використання (епізодичні, систематичні); за формою організації навчального процесу (урочні, тематичні, наскрізні, комплексні).
Міжпредметна інтеграція виконує ряд дидактичних функцій:
- методологічна функція, на її основі формується єдність поглядів на природу, сучасні уявлення про її цілісність і розвиток, оскільки міжпредметна інтеграція сприяє відображенню в навчанні методології сучасного природознавства, яке розвивається по лінії інтеграції ідей та методів з позицій системного підходу до пізнання природи;
- освітня функція полягає в тому, що завдяки їй формуються такі якості знань учнів, як системність, глибина, осмисленість, гнучкість, що є основою творчої особистості;
- розвиваюча функція визначається її роллю в розвитку системного і творчого мислення учнів, у формуванні пізнавальної активності, самостійності та інтересу до пізнання природи. Міжпредметна інтеграція допомагає подолати предметну інертність мислення і розширює світогляд учнів;
- виховна функція полягає у сприянні комплексного підходу до виховання учнів через механізм реалізації міжпредметних зв’язків;
- конструктивна функція міжпредметної інтеграції полягає в тому, що на її основі вчитель фізики вдосконалює зміст навчального матеріалу, методи та форми організації навчання. Механізм міжпредметної інтеграції потребує спільного планування вчителями природничих предметів комплексних форм урочної та позаурочної роботи, які передбачають врахування змісту підручників та програм суміжних предметів.
Висновок. Міжпредметна інтеграція у процесі навчання фізики здійснюється успішно за умови системної реалізації усіх названих дидактичних функцій, на основі діяльнісного засвоєння учнями знань, умінь і навичок, пізнавальних компетентностей, елементів методологічної культури тощо.
Список літератури
- Галатюк Ю.М. Міжпредметні зв’язки у навчанні фізики в основній школі: навчально–методичний посібник /О. Войтович, Ю. Галатюк. – Рівне: РВВ РДГУ, 2010.- 122 с.
- Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс] // Веб-сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua.
- Міжпредметні зв’язки під час вивчення фізики в середній школі. Посібник для вчителів / за ред. О.В.Сергеєва. – К.: Рад. школа, 1979. – 118 с.
- Межпредметные связи естественно-математических дисциплин /под редакцией В.Н. Федоровой. – М.: Просвещение, 1980.– 126 с.