Жук Юрій
Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Чінчой О.О.
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Анотація: В статті ідеться про дидактичні особливості підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання з фізики.
Ключові слова: ЗНО з фізики, підготовка учнів, мотивація, дистанційне консультування.
Актуальність теми. Як відомо, фізика – наука про найбільш загальні та фундаментальні закономірності, що визначають структуру і еволюцію матеріального світу. В останні роки вищі навчальні заклади, скорочуючи кількість бюджетних місць на спеціальності гуманітарної спрямованості, продовжують активно розвивати освітню сферу по підготовці інженерів і фахівців для промислових підприємств і малих виробництв. Підготовка конкуренто-здатних учнів в рамках універсального навчання є одним із головних завдань. Кожен вчитель, учень, його батьки і школа в цілому зацікавлені в успіху на загальному незалежному оцінюванні. Одна з необхідних передумов цього успіху – вміла організація підготовки до даної форми підсумкової атестації.
Мета роботи. Обґрунтувати важливість кваліфікованої підготовки учнів для складання зовнішнього незалежного оцінювання з фізики учнями старших класів, для покращення рівня знань і результатів іспиту. Розкрити дидактичні особливості підготовки до ЗНО.
Виклад основного матеріалу. Формування готовності старшокласників до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) та інших кваліфікаційних випробувань, передбачає собою оволодіння учнями цілою низкою загальнотеоретичних і психолого-педагогічних знань, компетентнісне розширення спектра інтелектуальних, емоційно-вольових та практичних умінь і навичок. Тим самим феномен готовності виступає найважливішим фактором успішної реалізації цілей і завдань безперервної освіти, виступає невід'ємним аспектом освоєння індивідом соціокультурного досвіду людства. Процес формування готовності до випробувань передбачає в якості основної освітнього завдання особистісний розвиток учнів, які вміють швидко і успішно адаптуватися у складній обстановці, не втрачати самовладання, бути здатними приймати правильні рішення в будь-яких, навіть самих неординарних ситуаціях.
З точки зору компетентнісного підходу формування готовності виступає аспектом професійно-особистісного становлення учнів, фактором розвитку здатності освітнього самовдосконалення протягом усього життя, підвищення рівня відповідності індивідуальних якостей майбутнього фахівця вимогам і умовам виконуваної діяльності.
Діяльність завжди збуджується певними мотивами. Поняття “мотив” означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків. Мотивація – це сукупність спонукальних чинників, що визначають активність особистості; до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які детермінують поведінку людини.
Успіх в будь-якій діяльності залежить не тільки від здібностей і знань, а й від мотивації. Чим вище рівень мотивації та активності, тим більше мотивів спонукають до діяльності, тим більше зусиль суб'єкт схильний прикладати. Високо мотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Таким чином, мотивація – важливий фактор, який забезпечує успіх в діяльності.
Явно виражене прагнення до успіху цілком може поєднуватися з не менш сильним страхом невдачі, особливо якщо вона пов'язана для учня з негативними наслідками, такими як, наприклад, не здача зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). У цьому випадку, правильніше говорити про переважання прагнення до успіху або уникнення невдачі при наявності того й іншого. Причому, це переважання може бути як на високому, так і на низькому рівні вираження обох прагнень. З мотивом досягнення пов'язані такі властивості особистості як наполегливість і завзятість.
Учні з високим показником мотиву досягнення прагнуть досягти високих результатів в діяльності; з низьким показником мотиву досягнення байдужі до успіхів, їх не цікавлять високі результати, вони нічого не роблять для їх досягнення. Рівень досягнення залежить від сили мотивації. Але, дуже високе значення мотиваційної складової не завжди є найкраще. При надмірній мотивації можна прогнозувати зниження результативності та знижений рівень досягнень .
Оптимальна мотивація залежить від того, наскільки складне завдання. Якщо виконується нескладне завдання сильна мотивація не викличе порушення діяльності компонента, але ця можливість буде існувати якщо виконуються складні завдання, так як може збільшиться кількість помилок. Щоб краще виконати складне завдання необхідно середнє значення мотивації.
Освітня специфіка процесу формування готовності старшокласників до участі в тестових випробуваннях визначалася в нашому дослідженні вмістом основних теоретико-методологічних підходів - системного, діяльнісного і акмеологічного, що сукупно конкретизують організаційно-смислову логіку побудови і практичну реалізацію педагогічного процесу.
Зовнішнє незалежне оцінювання є системним не тільки за характером розвиваючого взаємозв'язку своїх внутрішніх складових, але і внаслідок включення його в зміст української освіти.
У зв'язку з цим процес підготовки учнів до ЗНО повинен володіти рисами системної зв'язності, функціональної взаємозалежності і структурної цілісності. Саме цілісність функціонального єдності є найважливішою характеристикою та атрибутивною умовою існування системи.
Звідси педагогічна система ЗНО як функціональна цілісність повинна мати ефект перетворюючого стимулювання учнів як суб'єктів освітнього взаємодії і активної дії, які тільки в діяльності можуть дійсно і дієво реалізувати себе.
Зміст фізичної освіти відповідно до Державного стандарту реалізований у навчальних програмах. Державні вимоги до рівня знань учнів визначають уявлення, знання й уміння, які вони мають опанувати в процесі навчання і володіння якими має бути виявлено під час зовнішнього оцінювання. Таким чином виявляється рівень реалізації окремих завдань навчання фізики, а саме:
- сформованість у учнів системи фізичного знання і розвиток здатності застосовувати набуті знання у практиці;
- оволодіння учнями науковим стилем мислення, методологією природничо-наукового пізнання та застосування їх для пояснення різних фізичних явищ та процесів;
- сформованість в учнів загальних методів та алгоритмів розв’язування фізичних задач різними методами;
- розвиток в учнів експериментальних умінь (вимірювання, обробка та інтерпретація одержаних результатів).
Необхідно звернути увагу на розуміння учнями того, що при вимірюванні фізичних величин їх істинне значення отримати неможливо через певну низку обставин, тому особливої уваги потребують знання правил роботи з наближеними числами, урахування похибок вимірювань та обчислень і правила оформлення результатів роботи.
Оскільки під час тестування заборонено користуватися оргтехнікою (калькулятори), необхідно звернути увагу на культуру обчислень, особливо раціонального рахування. Традиційно складними вважаються задачі на використання законів збереження, особливо урахування умов їх застосування, задачі, розв’язок яких пов'язаний із раціональним вибором системи відліку, якісні та графічні задачі. Говорячи про графічні задачі, слід відзначити одну розповсюджену помилку – змішування процесу і графічної залежності його параметрів (характерний приклад: автомобіль рухається прямою горизонтальною дорогою, а залежність його координати від часу може бути параболою, залежність швидкості від часу – пряма, але не паралельна осі абсцис; пружинний маятник рухається по прямій, а залежність від часу характеристик його руху описують періодичні функції синуса і косинуса).
Необхідно звертати увагу учнів на зміст математики, що застосовується. Наприклад, при описанні коливань маятника ми говоримо, що при проходженні положення рівноваги зміщення (координата) мінімальне і дорівнює 0, а при відхиленнях праворуч і ліворуч воно збільшується й є найбільшим у крайніх точках. Дуже часто у фізиці «+» і «-» використовують тільки для того, щоб відрізняти рух «ліворуч» та «праворуч», «уперед» і «назад», «униз» та «вгору». Тому і напрям координатних осей у фізиці обирають, виходячи з міркувань зручності, а в математиці ці напрями фіксовані.
При розв’язанні графічних задач важливими є вміння розпізнавання графіка, який описує певні процеси, зчитування з нього даних для розрахунків, уміння подати результати у вигляді графіка, порівнювати параметри процесів за графіками.
Метою зовнішнього незалежного оцінювання з фізики є визначення умінь учасників зовнішнього незалежного оцінювання:
- застосовувати основні закони, правила, поняття та принципи, що вивчаються в курсі фізики середньої загальноосвітньої школи;
- встановлювати зв’язок між явищами навколишнього світу на основі знання законів фізики та фундаментальних фізичних експериментів;
- визначати загальні риси і суттєві відмінності змісту фізичних явищ та процесів, межі застосування фізичних законів;
- використовувати теоретичні знання для розв’язування задач різного типу (якісних, розрахункових, графічних, експериментальних, комбінованих тощо);
- складати план практичних дій щодо виконання експерименту, користуватися вимірювальними приладами, обладнанням, обробляти результати дослідження, робити висновки щодо отриманих результатів;
- пояснювати принцип дії простих пристроїв, механізмів та вимірювальних приладів з фізичної точки зору;
- аналізувати графіки залежностей між фізичними величинами, робити висновки;
- правильно визначати та використовувати одиниці фізичних величин.
Підготовка школярів до зовнішнього незалежного оцінювання – важливе завдання будь-якого середнього загальноосвітнього закладу. Кожна школа вирішує цю задачу відповідно до тих освітніх можливостей, які вона має в даний момент.
Висновок. Аналіз результатів тестування з фізики показав, що значна частина учасників виявилася недостатньо готовою до цієї процедури. На жаль, причина не тільки у відсутності досвіду роботи з тестовими завданнями, а й у низькому рівні володіння програмовим матеріалом.
Вчитель має сформувати в дітях готовність до складання ЗНО і забезпечити їх належним рівнем знань, використовуючи для цього усі дидактичні і технічні засоби. Ми маємо раціонально використовувати всі форми контролю, які добре зарекомендували себе протягом останніх років. Зрозуміло, що на останньому етапі навчання слід роз’яснити учням специфіку тестового контролю, дати певні рекомендації (щодо розподілу часу, виправлення помилок, «відсіювання» явно неправильних відповідей тощо).
Список літератури:
- Сафонова Г. И. Формироваие готовности старшеклассников к единому государственному экзамену: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Сафонова Галина Ивановна – Оренбург, 2010. – 218 с.
- Фокеев М. И. Организационные и методические основы занятий по подготовке сельских школьников к единому государственному экзамену по математике на базе виртуального класса: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Фокеев Максим Игоревич – Арзамас, 2009. – 144 с.