Шевчук Анастасія

Науковий керівник: канд. техн. наук, професор Царенко О.М.

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Анотація: Визначено й проаналізовано основні поняття сучасної наукової картини світу, розглянута роль пізнання в розкритті світоглядного сенсу сучасної картини світу.

Ключові слова: наукова картина світу,  наукове знання, світогляд, елементрані частинки.

Актуальність проблеми. Наукові уявлення про світ, його будову та закономірності розвитку від корпускулярної, механічної через електродинамічну, й нарешті квантово-релятивістську (перша половина ХХст.) розвивалися прискореним чином. У різні епохи різні покоління переосмислювали принципиіснування абсолютного простору і часу, лапласівської детермінації фізичних процесів,  неподільності атома, вибудовували моделі світу, «примірювали» їх до своєї сутності, намагались пристосуватись (або пристосувати світ до себе), забезпечити матеріальний і психологічний комфорт.

Сучасне світобачення − важливий компонент людської культури. Кожна культурна людина повинна хоч би у загальних рисах уявляти як влаштований світ в якому вона живе. Це необхідно не лише для загального розвитку особистості, але і для вміння співіснувати з навколишньою дійсністю.

Науки в сучасному природознавстві поділяють на фундаментальні, чи універсальні, і предметні− спеціалізовані. До перших відноситься тільки фізика, так як вона описує матерію в її найбільш простій, елементарній формі. Усі решта науки вивчають більш високоорганізовані і уже тому індивідуалізовані форми матерії. Звідси слідує, що універсальною науковою картиною світу можна називати тільки фізичну[4]. Разом з тим, існування інших аспектів дійсності дозволяє говорити про відповідну часткову, чи локальну картину світу: хімічну, біологічну, астрономічну, і навіть більш вузьку: астрофізичну, космологічну . По суті, і фізична картина світу в цьому розумінні локальна, оскільки описує свій переріз, аспект дійсності. Проте вона універсальна, оскільки закони фізики лежать в основі усіх інших.

Мета статті полягає в аналізі процесу сприйняття та осмислення сучасної наукової картини буття як структурної складової суспільної свідомості та її зв’язок з фізичною науковою картиною світу.

Виклад основного матеріалу. Однією з головних особливостей сучасної картини світу є її абстрактний характер і відсутність наочності, особливо на фундаментальному рівні. Останнє обумовлено тим, що на цьому рівні ми пізнаємо світ, використовуючи різноманітні прилади та пристрої. При цьому ми вже принципово не можемо ігнорувати ті фізичні процеси, за допомогою яких отримуємо відомості про досліджувані об'єкти [1]. В результаті виявилося, що ми не можемо говорити про об'єктивну реальність, яка існує незалежно від нас. Отже, нам доступна лише фізична реальність як частина об'єктивної реальності, яку ми пізнаємо за допомогою досліду і нашої свідомості, тобто факти і числа, одержувані за допомогою приладів. При поглибленні і уточненні системи наукових понять ми змушені все далі йти від чуттєвого сприйняття і від понять, які виникли на їх основі.

Наука освоює світ в поняттях. Оперування поняттями дозволяє виконувати науці пізнавальні функції: опис, пояснення і передбачення явищ. Тому кожна наука має власну мову. Будь-яке наукове пізнання характеризується доказовістю і системністю, а в основі системності доказовості лежить логічний взаємозв'язок наукових понять і суджень.

У точних науках широко використовується дедуктивний метод дослідження: спочатку дають строге визначення понять, які використовуються в подальшому, потім формулюють правила дій з ними, а також постулюють деякі основні  їх співвідношення. Після цього в процесі дослідження застосовуються лише логічні операції. Вихідні положення (визначення і постулати) передбачаються «правильними», тобто відповідними істинним властивостям тих природних об'єктів, які вивчає дана наука. Але, строго кажучи, ці вихідні положення є гіпотетичними. Їх вибір є дія, що лежить поза логікою, а їх правильність підтверджується лише успіхами науки, побудованої таким чином [3].

Ми пізнаємо світ не тільки за допомогою логіки, яка дозволяє робити строгі висновки і здатна створювати раціональні конструкції на основі емпіричних даних, але і завдяки інтуїтивному, чуттєвому, а інколи й алогічному сприйняттю світу. Інтуїція є не менш важливим каналом пізнання світу. Інтуїтивне судження, яке залишається саме по собі логічно недоказовим, необхідне в науці не тільки для вирішення принципових проблем, наприклад, встановлення нових законів природи. Будь-який експериментатор постійно його потребує і ним користується, так як не можна експериментувати до безкінечності і в якийсь момент завжди потрібно зупинитися, вважаючи, що ніякі подальші зміни умов досліду нічого не змінять в зробленому висновку.

У сучасній картині світу основним матеріальним об'єктом є квантове поле та перехід його з одного стану в інший, який змінює число частинок.  Так, на рівні елементарних частинок постійно відбуваються взаємоперетворення поля і речовини. Згідно з сучасними поглядами взаємодія будь-якого виду має свого фізичного посередника. Таке уявлення сформоване на те, що швидкість передачі впливу обмежена фундаментальною межею − швидкістю світла [4].

Згадаємо, що електромагнітній картині світу була властива стабільність; недарма в її основі лежать стабільні частинки − електрон, позитрон і фотон. Але стабільні елементарні частинки − це виняток, а правилом є нестабільність.

Майже всі елементарні частинки нестабільні − вони самовільно (спонтанно) розпадаються і перетворюються в інші частинки. Взаємоперетворення відбуваються і при зіткненнях частинок.

Для прикладу покажемо можливі перетворення при зіткненні двох протонів при різних (зростаючих) рівнях енергії [3]:

p + p → p + n + π⁺,                       p + p → p + Λ⁰ + K+,

p + p → p + Σ + K⁰,                       p + p → n + Λ⁰ + K⁺ + π⁺,

p + p → p + Θ⁰ + K⁰ + K+                                           та інші.

Квантова теорія показала, що речовина постійно знаходитьсяв русі, не залишаючись в стані спокою ні на мить. Це говорить про фундаментальну рухливість матерії−  матерія не може існувати без руху. Частинки субатомного світу активні не тому, що вони дуже швидко рухаються, а тому, що вони − процеси самі по собі.  Заснована на імовірнісних законах, сучасна картина світу діалектична; вона значно точніша, ніж попередні картини, відображає діалектично суперечливу дійсність.

Сучасна картина світу впливає на різні науки, в тому числі і навіть на соціально-гуманітарні. Наприклад, цей вплив виражається в поширенні концепцій, стандартів і критеріїв природознавства на інші науки. Хоча природничо-наукова картина світу формується з досягнень і результатів пізнання наук про природу − природознавства, але картина світу в цілому доповнюється найважливішими концепціями і принципами суспільних наук. Наприклад: біологія виявила молекулярні основи процесів життєдіяльності, проникла в таємниці передачі спадкової інформації, поєднала ідеї еволюції і генетики в нову синтетичну теорію, на основі якої вдалося зрозуміти механізми утворення і зміни живих організмів.  

Таким чином, системність відображає відтворення наукою того факту, що Всесвіт постає перед нами як найбільша з відомих нам систем, що складається з величезної кількості підсистем різного рівня складності і впорядкованості. Ефект системності полягає в появі у системи нових властивостей, які виникають завдяки взаємодії її елементів між собою. Інша її найважливіша властивість − ієрархічність і субординація, тобто послідовне включення систем нижніх рівнів в системи більш високих рівнів, що відображає їх принципову єдність, так як кожен елемент системи виявляється пов'язаним з усіма іншими елементами і підсистемами. Саме такий принципово єдиний характер демонструє нам Природа [2].

Висновки. Наукова картина світу передбачає передовсім інтегральну єдність усієї суми наукових знань як системи теоретичних уявлень, ідей, гіпотез, принципів і теорій.

Розвиток сучасної наукової картини світу є одним з аспектів пошуку нових світоглядних сенсів і відповідей на історичні виклики, що постали перед сучасною цивілізацією. Однак, cучасна загальнонаукова картина світу має освоїти фундаментальні наукові відкриття ХХ ст., особливо його останньої чверті, які істотно змінюють наші уявлення про навколишній світ, розкривають нові закономірності його функціонування та еволюції. Саме вони відкривають нові горизонти розвитку теоретичних побудов у сучасній науковій картині світу.

Список літератури:

1. Концепции современного естествознания. /Под ред. Лавриненко В.Н., Ратникова В.П. − М.:Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. − 325 с.
2. Грушевицкая Т. Г. Концепции современного естествознания / Т. Г. Грушевицкая, А. П. Садохин. – М: Высшая школа, 1998. – 278 с.
3. Опанасюк А. С. Конспект лекцій «Cучасна фізична картина світу». Частина 2. Мікросвіт / А. С. Опанасюк, Н. М. Опанасюк. – Суми: Вид-во Сум ДУ, 2002. – 68 с.
4. Полищук Р.Ф. Современная физическая картина мира [Електронний ресурс] / Р.Ф. Полищук – Режим доступу до ресурсу: http://www.chronos.msu.ru/old/RREPORTS/polischuk_kartina.pdf.