Серед випускників спеціальності «Комп’ютерні науки» (раніше «Прикладна математика», «Інформатика») склалася добра традиція ділитися своїм досвідом з нинішніми студентами. Кафедра математики, статистики та інформаційних технологій (ансамбль кафедр ПМСЕ та інформатики) щороку організовує зустрічі студентів з випускниками минулих років, які успішно працюють за отриманою в стінах нашого університету спеціальністю.

Цього разу ініціатором зустрічі зі студентами четвертого курсу став Віталій Сапроненко – один із кращих випускників 2007 року, учасник першої команди нашого університету, яка брала участь у студентських командних змаганнях з програмування, потім програміст НПП «Радій», а нині старший прикладний програміст компанії Playrix (https://playrix.com/) – одній з найбільших в світі серед розробників мобільних ігор.

За словами Віталія Сапроненка, нині в компанії по всьому світу працюють тисячі співробітників, серед яких декілька сотень програмістів. Такий обсяг штату накладає додаткові вимоги на організацію роботи окремих працівників і підрозділів. Це пов’язано з координуванням дій співробітників, що мають різні спеціальності та кваліфікацію, зокрема стосується питань психологічної сумісності й кооперації. Створення продукту вимагає суворого дотримання визначених технологічних стандартів у написанні й документуванні програмного коду. Програмний код доводиться довгий час супроводжувати, удосконалювати вже в процесі використання програмного продукту, причому часто одному програмістові доручають допрацьовувати код, створений іншими. За таких умов важливо мислити в стилі функціонального програмування (коли кожна функція залежить тільки від своїх аргументів і є фільтром або перетворювачем вхідних даних у вихідні). Такі функції набагато безпечніше змінювати, оскільки вони менш залежні від оточення.

Майбутнім програмістам важливо знати й розуміти особливості роботи у великих командах. Саме ці питання були лейтмотивом дуже емоційного виступу Віталія. 

Зустріч відбулася 25 листопада в дистанційному форматі, можливо, тому аудиторія слухачів була нечисленна. Однак для всіх, хто долучився до зустрічі, спілкування з програмістом-практиком виявилося цікавим і корисним.

Приємно також, що зустріч проходила саме напередодні святкування сторіччя Університету. Отже, перефразувавши народну мудрість, можемо констатувати, що студентському роду нема переводу, особливо коли всебічно підтримується  взаємозв’язок поколінь: і у форматі таких зустрічей, і в питаннях працевлаштування випускників, і в наданні спонсорської підтримки.

Бажаємо всім викладачам, випускникам та нинішнім і майбутнім студентам ЦДПУ міцного здоров’я та кар’єрних успіхів!