28 квітня 2021 року, в рамках продовження заходів до тижня фізико-математичного факультету та 35-х роковин Чорнобильської катастрофи й вшанування подвигу учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в дистанційному форматі пройшла тематична година спілкування в режимі Zoom відео-конференції, під час якої з доповіддю на тему "Аварія на Чорнобильській АЕС – причини, наслідки та їх ліквідація. Загрози й перспективи розвитку атомної енергетики в Україні та світі" виступив заступник декана з навчально-виховної роботи, доцент кафедри теорії та методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності Ткачук Андрій Іванович.
Під час своєї доповіді Андрій Іванович наголосив, що 26 квітня 2021 року минули вже 35-ті роковини страшної аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильську АЕС, що призвела до радіоактивного забруднення близько 155 тис. кв. км в Україні, Білорусії та Росії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Від Чорнобильської катастрофи постраждало майже 9 млн. людей та близько 550 тис. померло. Для ліквідації її наслідків з 1986 по 1992 рр. було залучено понад 650 тис. людей, більша частина з яких – військовослужбовці. Ці мужні люди віддавали своє здоров'я й навіть життя заради того, щоб не сталося ще більших катастроф – від масштабних радіоактивних забруднень величезних територій континенту до справжнього ядерного вибуху внаслідок неконтрольованих процесів в зруйнованому реакторі РБМК-1000.
В самій Україні до зон радіоактивного забруднення було віднесено майже 2300 населених пунктів де проживає близько 2,5 млн. осіб. Внаслідок Чорнобильської катастрофи тільки в Україні постраждалими були офіційно визнані понад 3 млн. людей, з них майже 1 млн. – діти. Близько 18 мільйонів українців були змушені пити воду з джерел, забруднених радіонуклідами. Фактично, майже 75 % території України тоді зазнало радіоактивного забруднення радіонуклідами цезію-137 (137Cs), стронцію-90 (90Sr) та йоду-131 (131І), яке більш ніж у тричі перевищувало доаварійні рівні, за рахунок аварії на Чорнобильській АЕС. Якщо у 1965 році в м. Кіровограді за офіційними даними радіаційний фон становив 5-7 мкР/год, то у травні 1986 року – 400-1000 мкР/год (навіть в 1988 році в багатьох частинах міста дозиметр фіксував понад 100 мкР/год). В той же час, на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи з бюджету України протягом 1986-2021 рр. вже виділено понад 30 млрд. доларів. Чорнобильська катастрофа стала наслідком безглуздого експерименту. Оприлюднені СБУ 26.04.2021 р. секретні документи з архівів КДБ свідчать про низку аварій з викидом радіоактивних речовин на всіх енергоблоках ЧАЕС протягом 1982-1984 рр.
Під час виступу слухачі були ознайомлені з тим, що сумна статистика масштабних аварій на АЕС в різних країнах світу продовжилась й в ХХІ столітті – 11-17 березня 2011 року сталися аварії з викидом радіоактивних речовин на трьох енергоблоках японської АЕС "Фукусіма-1". Такого масштабу техногенної аварії в одній із самих технологічно розвинутих країнах ніхто не очікував – забруднено понад 1 тис. км2 території а збитки склали понад 300 млрд. доларів США. Японцям вдалося охолодити реактори лише через 3 місяці після землетрусу й цунамі, що зруйнували всі системи захисту 3-х енергоблоків АЕС. Трагічним сценарієм аварії стала реалізація таких небезпек: 1) повне відключення електроенергії; 2) вибухонебезпечний водень; 3) пожежі; 4); розплавлене атомне паливо. Енергоблоки "Фукусіми-1" зводилися в 70-х рр. За 40 років експлуатації АЕС майже не модернізувалася. Експерти МАГАТЕ багато разів вказували на суттєві "дірки" в безпеці станції, проте всі рекомендації залишилися лише тільки на папері. Так, система захисту станції була розрахована на висоту цунамі до 7 м та магнітуду до 7 балів, а прийшла хвиля висотою понад 13 м, яка затопила зали з резервними дизель-генераторами та спеціальними електричними насосами, що повинні були прокачувати воду через реактори для охолодження. Потужний землетрус зруйнував всі дороги, що вели до АЕС а також аварійні ЛЕП, які у випадку аварії повинні подавати електроенергію на станцію. Запасу заряду застарілих аварійних акумуляторів вистачило лише на декілька годин, і протягом доби перші 4 енергоблоки залишилися без електроживлення, що призвело до їх перегріву та вибухів водню.
Студентів зацікавив той факт, що сьогодні на нашій планеті понад 10 % всієї електроенергії виробляється на АЕС. На території 31 країни розташовується майже 200 АЕС з понад 450 промислових енергетичних ядерних реакторів сумарною потужністю до 400 ГВт (ще близько 70 реакторів будується) та використовується понад 100 суден з ядерними енергетичними установками (в тому числі, військових атомних підводних човнів). Майже половина обсягів електроенергії, що виробляється на АЕС в світі, припадає на США (97 атомних реакторів потужністю 98,4 ГВт, 2 будується на 2,5 ГВт) та Францію (58 атомних реакторів потужністю 63,1 ГВт). В КНР на 17 діючих АЕС зараз експлуатується 50 енергоблоків сумарною потужністю 47,5 ГВт, ще 12 будується та 50 заплановано (до 2035 їх буде близько 110). В РФ на 11 діючих АЕС експлуатується 38 енергоблоків сумарною потужністю 31,6 ГВт, ще 11 будується (і ще 25 будується "Росатомом" в 12 інших країнах). За кількістю реакторів (15) та їх сумарною потужністю (до 13,5 ГВт) Україна посідає 10-те місце у Світі та 5-те в Європі.
При цьому близько 50 % електроенергії в Україні дають саме 4 атомні електростанції – Хмельницька (2 енергоблоки з реакторами типу ВВЕР-1000), Рівненська (2 блоки з реакторами типу ВВЕР-440 та 2 з реакторами типу ВВЕР-1000), Південно-Українська (3 енергоблоки з реакторами типу ВВЕР-1000) та найбільша в Європі Запорізька АЕС (6 енергоблоків з реакторами типу ВВЕР-1000). Все ядерне паливо для наших АЕС Україна закуповує за кордоном (до 240 т), в основному в РФ (ПК "ТВЕЛ"), витрачаючи на це щороку до 600 млн. дол. Здійснюються спроби частково перейти на значно дорожче ядерне паливо ТВС-WR американської компанії Westinghouse, проте воно не відповідає технічним проектам наших реакторів і з ним періодично трапляються інциденти. В той же час, Україна займає 11-е місце в світі за видобутком та переробкою уранової руди з ринковою долею до 2 %. Щороку у нас видобувається до 1 млн. тон уранової руди на трьох шахта ДП "СхідГЗК" в Кіровоградської області (Смоленській, Інгульській та Новокостянтинівській). Крім того, розробляються проекти видобутку уранової руди у селах Підгайці, Велика Северинка, Сазонівка. І навіть, поблизу нашого Смоліно, неподалік від найпотужнішого у Європі Новокостянтинівського родовища, планувалось збудувати спільно з "ТВЕЛ" завод з виробництва ядерного палива для реакторів АЕС України зі строком експлуатації 50 років. Наш уран, збагачений на гідрометалургійному заводі у м. Жовті Води (проектна потужність 2 млн. т переробки уранових руд при виробленні 1 тис. т концентрату уранової руди на рік), знов повертався б в область і з нього на заводі спочатку виробляли паливний порошок, потім спеціальні "таблетки", які зрештою збирали б у паливні стрижні (ТВЕЛ-и) для реакторів типу ВВЕР-1000 (1200). Проектна потужність підприємства була б 400 т ядерного палива на рік.
На завершення доповіді Андрій Ткачук звернув уваги всіх слухачів на те, що в період з 2015 по 2022 рр. закінчуються проектні терміни експлуатації 10 енергоблоків АЕС України, тому необхідно буде приймати рішення щодо можливості продовження термінів експлуатації цих енергоблоків (максимум ще на 10 років) та, можливо, будівництва нових АЕС, але вже покоління 3+ чи вище з додатковими пасивними системами безпеки, що спрацьовують автоматично при загрозі радіаційної аварії та забезпечують повне охолодження реактора протягом 3 діб. Навіть при повній відсутності електроенергії та персоналу під час масштабних бойових дій чи терактів.
