20 лютого 2020 року студенти І-го (ТН19Б, ПО19Б, ІНФ19Б, КН19Б, СТ19Б) та ІІ-го (ФА18Б, МІ18Б, ІНФ18Б, КН18Б) курсів фізико-математичного факультету прийняли участь у проведенні національно-патріотичної літературно-мистецької акції "ПРО 100 НЕБА", присвяченої Дню пам'яті Героїв Небесної Сотні, що загинули в грудні 2013 року – лютому 2014 року на Майдані Незалежності в Києві.
В рамках заходу, що проходив в стінах обласної бібліотеки для юнацтва імені Євгена Маланюка, наш земляк, сучасний український письменник, філософ і педагог, координатор Асоціації українських письменників в Кіровоградській області, Павло Георгійович Чорний презентував моновиставу "ПРО 100 НЕБА" у вигляді відкритого уроку з вшануванням хвилиною мовчання пам'яті полеглих героїв.
Перед початком вистави всі студенти, ще при вході до приміщення читальної зали книгозбірні, в якій проходила акція, отримали по маленькому червоному сердечку з символічним отвором від "кулі" та написаним на ньому прізвищем й ім'ям одного з понад ста загиблих героїв.
На початку імпровізованого уроку з "нового і ненового предмету – "Поетична етика" чи "Етична поетика", що викладався державною, літературною, віршованою українською мовою", було проведено ПЕРЕКЛИЧКУ ПАМ'ЯТІ, коли присутні зачитали імена Сотні патріотів України, які загинули під час трагічних подій на Майдані, щоб "... поіменно згадаємо усіх тих, хто є ЗАВЖДИ ПРИСУТНІМИ серед нас! І тут… І зараз…!":
"Отож, назвемо поіменно
Тих, хто загинув непрощенно,
Але, в жертовності своїй,
Дав приклад нам вступити в бій!..
Нехай же настане "хвилина мовчання",
Й проступить минулого кожен рубець!
Нехай метроному ритмічне звучання –
Проникне в пульсації наших сердець!
Ми маємо знати усіх поіменно,
Бо пам'ять – це ті золоті письмена,
Які зберігають надійно, щоденно,
Й шанують почесно і славлять натхненно –
Героїв Майдану святі імена!
Отже…
Сергій Нігоян, ...
Героям Майдану – Пошана і Слава!
Пишається ними Вкраїнська держава!"
Та й сама назва заходу була не випадкова:
"Просто неба! Три слова про тих,
Про яких забувати не треба:
Літніх, в розквіті та молодих,
Що тоді полягли, просто неба…
Просто неба! Бо кожен із них –
Був не злякана й чахла амеба.
Всі ми бачили духом твердих,
Що були в тім бою, просто неба!
Просто неба! Палала тоді
Вогняна хуртовина лютнева,
Й ті на подвиги йшли, в правоті,
Хто постав проти зла, просто неба!
Просто неба! Свободі – хвала!
Бути ж в рабстві – ганьба і халепа!
Тож, весна для достойних прийшла
Серед тої зими, просто неба!
Просто неба відроджена Січ,
У якій знов Сірко, і Мазепа!
Ви – той ранок, що видворив ніч!
Ви те сонце, яке – просто неба!
Просто неба! Тож, в душах у нас –
Зеленітиме Гідності щепа!
Подвиг Сотні – це дороговказ,
Що з Майдану почавсь, просто неба!.."
Павло Георгійович в своїй виставі нагадав всім присутнім ті події, починаючи з кінця листопада 2013 року, що передували Подвигу Героїв Небесної Сотні, та як загострювалось протистояння українського народу з тодішньою злочинною владою, та переросло в "справжню революцією – Революцією Гідності!..":
"Наметове містечко на Майдані –
У сонячно-блакитних прапорах!
Ви першими були, та не останні
Ви з тих, які за совість – не за страх –
Зібрались зі всієї України
В столицю, де пройшла передова,
Щоб Честь була у кожної людини,
Щоб Гідними в людей були права!
Пісень козацьких люди тут співали,
Щодня росла стривожена юрба.
І громадяни тут не гостювали –
Для битви барикади готували,
Бо вже розпочалася боротьба!
За спинами провладницької банди
Ховався від народу президент.
Злочинними були його команди,
Під куль свинцевий акомпанемент!
Йшли на громаду, сірими вовками,
Озброєні, від кігтів – до зубів,
Ті, кого стріли свистом і плювками,
Камінням, саморобними кийками,
І порухом розкошланих чубів!
На вулицях зійшлися для двобоїв
Майданівці хоробрі і оті,
Хто не жалів ударів і набоїв,
І бранців катував, у наготі,
На сильному лютневому морозі,
І хто в протестувальників стріляв
На розі вулиць – на отій дорозі,
Де ворон над Голгофою кружляв…
Палали шини, постріли лунали
І мирна кров бруківкою текла.
В бою відкритім люди помирали,
Отримавши для Неба два крила!..
– У всіх вас є символічні серця Героїв Майдану… Тож…
Серця притисніть до сердець,
Відчуйте тих подій відлунок,
Побачте в небі візерунок
Хмарин, й між ними – острівець
Глибокої, густої сині:
Туди здіймаються птахи…
Й несуть розкрилля журавлині –
У висхідному швидкоплинні –
Серця оті, що вороги
На виліт кулями прошили…
Але, увічнені оті
Герої, що життя любили
І полягли… Та запалили
Зорю в колишній темноті!.."
А в кінці заходу відбулося покладання присутніми символічних сердець до жертовної чаші Янгола, з такими словами:
"– Ми завершуємо урок, та наше громадянське виховання триває… Разом ми побудуємо нову незалежну, суверенну, мирну, заможну, квітучу країну… Разом ми переможемо!.. Отож, думаючи над цим, підійдіть до Янгола і…
В ім’я і Сина, й Духа, і Отця –
Явіть Любов, Надію й Віру нашу!
Візьміть пробиті кулями серця
І покладіть їх у Жертовну Чашу…
Хай Божий Янгол в небо їх несе,
На сильних крилах Пам’яті, за хмари!
Нехай Господь дітей своїх спасе!
Нехай припинить війни і почвари!
В свої серця вкарбуйте імена!
Візьміть за приклад долі героїчні!
Хай збережуть сувоїв письмена
Тій Сотні Неба шанування вічні!
Після заходу Павло Георгійович Чорний всім бажаючим подарував свою книжку з патріотичною віршованою п'єсою-казкою про АТО – "Як лелечий рід Калину рятував у злу годину", з автографом та найкращими побажаннями для читачів.
Повідомлення підготував заступник декана з навчально-виховної роботи Ткачук Андрій Іванович.