Щорічно, з 7 по 17 грудня, на нічному небі спостерігається один з найбагатших метеорних потоків північної півкулі Землі з великою кількістю дуже яскравих метеорів – Гемініди. Це відбувається тому, що Земля в грудні проходить через рій дрібних частинок, викинутих у космос, найбільш імовірно, астероїдом 3200 Фаетон. Вони входять до земної атмосфери на швидкості близько 35 кілометрів на секунду і практично миттєво згорають, залишаючи в небі красивий яскравий слід. У 2018 році найбільша активність Гемінід буде спостерігатись  в ніч з 13 на 14 грудня.

Метеорні потоки зазвичай називають іменами сузір’їв, у яких розташовані їх радіанти (точки неба, з яких розходяться треки частинок): Персеїди – від сузір'я Персея, Леоніди – від сузір'я Лева, або ж (якщо в сузір'ї розташовано кілька радіантів) – за назвою найближчої зірки (Ета-Аквариди, Дельта-Аквариди).

Свою назву Гемініди отримали від назви сузір'я Близнюків (лат. – Gemini). Радіант розташований поблизу яскравої зірки Кастор (див фото 2). Радіант метеорного потоку Гемінід видно в грудні протягом усієї ночі, тому спостерігати метеори можна протягом усього темного часу доби. У ніч на 14 грудня сузір'я Близнюків після 20 години почне підніматися в небі і близько півночі буде найвище  над горизонтом.

Радіант Гемінід

Гемініди – не дуже швидкі, яскраві метеори білого кольору. Характерна особливість потоку – велика кількість болідів з блиском -5m (зоряна величина) і вище. Астрономи починають реєструвати Гемініди з кінця листопада – початку грудня.

Яскравий болід від метеорного потоку Гемінід

Перші спостереження цього метеорного потоку відносяться до 1862 році, коли на метеори звернули увагу в Англії і США. Зазвичай джерелом метеорних потоків бувають хвости комет. Цікаво, що на відміну від більшості інших метеорних потоків, прабатьком Гемінід є не комета, а об'єкт, названий 3200 Фаетон (3200 Phaethon). Він був відкритий у 1983 р за допомогою американського інфрачервоного космічного телескопа Infrared Astronomical Satellite. 3200 Фаетон не є кометою, оскільки у нього немає ні коми, ні хвоста. Його відносять до списку малих планет.

Результати спостережень представлені Девідом Джевітом 10 вересня на Європейському конгресі планетарних наук (EPSC) 2013 року в Лондоні дають змогу побачити кометоподібний хвіст пилу віднесений тиском випромінювання від Сонця. На відміну від комет, проте, хвіст Фаетона не виникає через випаровування крижаного ядра. Дослідники вважають, що на Фаетоні під час його найбільшого зближення з Сонцем стає так спекотно (понад 700 градусів за Цельсієм), що породи на поверхні тріскаються і кришаться в пил під дією високої температури.

Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частинками, вони проникають до атмосфери і прокреслюють то прямі суцільні, часом переривисті лінії, а іноді навіть мають вигляд однієї або кількох вогняних куль.

Астероїд 3200 Фаетон діаметром 4,8 км є «потенційно небезпечним». Хоча 16 грудня 2017 р. астероїд пролетів достаньо далеко від нашої планети (відстань в 27 разів перевищувала відстань до Місяця), за розрахунками  NASA у 2093 році Phaethon наблизиться до Землі на досить небезпечну відстань.

Орбіта малої планети 3200 Фаетон (3200 Phaethon)

Сподіваємось, що спостереження подарують нам багато яскравих метеорів, чиї шляхи перетнуть майже все небо. У ніч максимуму активності Гемінід на темному, не засвіченому міськими вогнями небі, можна побачити до 100  метеорів на годину.

Трохи термінології. Тіло, що заходить у земну атмосферу з космосу, називається метеором, якщо тіло яскравіше 4-ї зоряної величини або помітні його кутові розміри  – болідом. Метеор або болід, що впав на поверхню Землі називається метеоритом.

Інформацію підготував доцент кафедри фізики та методики її викладання О.В. Волчанський