Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Найважливішими проблемами економічного зростання є:

•        тенденції та джерела зростання;

•        забезпечення його довготермінової стійкості;

•        наслідки вибраної моделі технологічної політики;

•        темпи оновлення структури народного господарства;

•        вимір факторів та результатів зростання.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Нарешті, воно дає змогу нації зберігати державну незалежність.

Проблеми економічного зростання завжди привертали увагу економістів. Ще в теоріях меркантилістів важливе місце посідали питання забезпечення тривалого економічного зростання, що відіграє значну роль у процвітанні чи занепаді будь-якої держави. Проте внаслідок маржиналістської революції в економічній теорії поширився статичний рівноважний підхід й інтерес до проблем зростання знизився.

Великі зрушення, якими ознаменувався період між двома світовими війнами в економіці розвинутих країн, змусили економічну думку знову звернутися до проблем зростання. Величезне значення мала «кейнсіанська революція», під час якої виникла цілісна макроекономічна теорія, що оперувала агрегатними показниками і досліджувала умови макроекономічної рівноваги. Головну роль у формуванні теорії економічного зростання відіграли дослідження американського економіста, вихідця з України, Саймона Кузнеця – засновника кількісного підходу до досліджень економічного зростання. Його науковий внесок характеризується повнотою охоплення, глибиною деталізації, відтворенням історичних даних, емпіричними дослідженнями зростання та коливань і розвитком економетричних напрацювань та кількісної економічної історії.

Економічне зростання країни – це зростаюча здатність пропонувати людям все більш різноманітні товари, на підставі розвитку технології і необхідних інституційних та ідеологічних змін. Всі компоненти є однаково важливими.

Семен Абрамович Кузнець (Саймон Сміт) народився в м. Харків. Вихованець юридичного факультету Харківського університету. Два роки працював у статистичному відділі Центральної ради профспілок керівником однієї з секцій бюро статистики праці. У збірнику «Матеріали зі статистики праці на Україні» 1921 року побачила світ перша стаття С.А. Кузнеця «Грошова заробітна плата робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р».

1922 року С.А. Кузнець емігрує в США і продовжує навчання. 1926 року в Колумбійському університеті захистив докторську дисертацію «Циклічні коливання: роздрібна та оптова торгівля», згодом – посаду професора економіки Гарвардського університету. Викладав в ряді американських університетів, був науковим співробітником Ради з досліджень в області соціальних наук, Національного бюро економічних досліджень. Президент Американської економічної асоціації в 1954 році. Наукові інтереси С.А. Кузнеця стосуються економіко-статистичних досліджень з питань динаміки інвестицій, галузевої і технологічної структури капіталовкладень, еволюції накопичення капіталу в США та інших країнах.

Його наукова робота з підрахунку національного доходу вважається великим внеском до економічнії науки. С.А. Кузнець був першим вченим, який займався вивченням взаємозалежностей між економічними коливаннями і довгостроковим економічним зростанням. Він став творцем теорії будівельних циклів-коливань тривалістю в 18-25 років, пов'язаних з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. 1971 року С.А. Кузнець став лауреатом Нобелівської премії в області економіки.

Він наполягав на проведенні широких емпіричних досліджень з чотирьох ключових елементів економічного зростання: демографічного зростання, зростання знань, внутрідержавної адаптації до факторів зростання та зовнішніх відносин між країнами. У його доробку були «підтеорії» цих процесів, якими можна було оперувати при проведенні необхідних досліджень, і він планував, що надалі ці концепції зіллються в єдину загальну теорію економічного зростання.

С.А. Кузнець наголошував, що зростання сукупного продукту країни неминуче передбачає глибоке перетворення усієї її економічної структури, яке зачіпає багато аспектів економічного життя – структуру виробництва, галузеву та професійну структуру зайнятості, розподіл занять на роботу всередині сім'ї та на ринкову діяльність, структуру доходу з точки зору факторів виробництва, кількість, віковий склад і територіальний розподіл населення, міждержавні потоки товарів, капіталу, робочої сили та знань, організацію промисловості та державне регулювання. Подібні зміни, на його думку, є необхідною умовою сукупного зростання і, почавшись, формують, стримують чи підтримують подальший економічний розвиток країни. У цьому (переважно описовому) розділі своєї програми С.А. Кузнець дослідив і класифікував форми та елементи деякого життєвого порядку на властиві йому види і підвиди.

Статистичні дані засвідчили закономірності у змінах певних показників, що призвело до пошуку причин цих явищ. З'ясування того, що у довготривалому періоді питома вага нагромаджень у національному продукті зростає неоднаково зі зростанням національного доходу, було визначним і несподіваним емпіричним результатом.

У своїх працях Кузнець зробив спробу об'єднати уявлення про найбільш загальні властивості та причини економічного зростання, виявити його природу на базі історичного досвіду. Йдеться про його погляди на первісні імпульси та адаптивні реакції у процесі зростання, – погляди, яких він послідовно дотримувався у своїх власних працях і які стали фундаментом для багатьох сучасних досліджень у цій галузі.

Всебічне й обґрунтоване дослідження економічного зростання, здійснене С. Кузнецем, дало нове поглиблене розуміння економічної і соціальної структури та самого процесу суспільного розвитку. Він вніс найбільший вклад у порівняльний аналіз економічного зростання.

Його ідеї лягли в основу сучасної теорії економічного зростання. Вчений по суті визначив виникнення нової епохи в історії розвитку економіки і проаналізував її основні тенденції.

Емпіричні та теоретичні дослідження С. Кузнеця в теорії економічного зростання та економічного розвитку, здійснені у 1940-1960-х роках, стали джерелом розбудови економетричних моделей у цих галузях. Ідеї С. Кузнеця поклали початок двом помітним напрямкам прикладної літератури. Перший пов'язаний з циклами Кузнеця, що мають приблизно двадцятирічний період. Інтерес до цієї тематики характеризується своєрідною циклічністю. Другий напрямок виник навколо гіпотези Кузнеця про те, що в процесі економічного зростання нерівність розподілу доходів спочатку зростає, а потім спадає. Ця залежнісь одержала назву кривої Кузнеця. Поява нових робіт викликана як розробкою нових економетричних методів і моделей (панельні дані, нестаціонарність, тощо), так і висуненням нових теоретичних пояснень феномена. За аналогією з оригінальною кривою Кузнеця на початку 90-х років ХХ сторіччя було запропоновану «енвіронментальну криву Кузнеця». Навколо цього поняття також з'являються численні прикладні економетричні дослідження. Загалом, наукова спадщина С. Кузнеця містить значний нерозкритий потенціал, використання якого сприятиме подальшому прогресу економічної теорії.

Економічне зростання – це широка міждисциплінарна проблема, і в її вивченні необхідно спиратися на безліч інших соціальних наук. С.А. Кузнець відкрив економіці антропологію, соціологію, політологію, демографію. Наука цифр стала ширшою...

Статтю підготувала студентка ІІІ курсу спеціальності Статистика Чистякова Тетяна у межах звіту про вивчення курсу «Історія науки і техніки» (викладач – професор Р.Я. Ріжняк).