Ми не уявляємо наше життя без світла, а раніше люди не мали електричних ламп. Першим джерелом тепла, а заодно і світла, було багаття, де в якості палива використовувалася деревина, або вугілля. Потім багаття динамізувалося і перетворилося у свій пересувний варіант – факел, а також мінімізувалося до скіпи.
Призначенням і багаття, і факела все-таки було не лише освітлення, але і генерація тепла. Тому першою «лампою» можна назвати саме скіпу. Довгі століття таке джерело світла цілком влаштовувало людей. Але воно було не тільки занадто громіздким, але і вкрай неефективним джерелом світла. Користуватися ним було вкрай незручно. Тому з’явилися масляні лампи.
У них джерелом енергії слугувало рідке масло. З часом відносини між людьми почали ускладнюватися, так як треба було десь добувати масло і робити світильники. Наступним етапом став винахід воскової свічки.
Потім на довгий час прогрес для ламп зводився до варіацій в конструкції масляних ламп і свічок.
На початку ХIХ століття з’явилися парафінові свічки і гасові лампи, які навіть зараз, у двадцять першому столітті, використовує третина населення земної кулі. До появи гасової лампи доклав руку ще сам Леонардо да Вінчі (1452–1519). Він забезпечив свій зразок склом для припливу повітря до гарячого полум’я, але при цьому намагався охолоджувати скло водою, через що воно не тріскалось. Отож, великий Леонардо так і не закінчив створення світильника нового покоління. Але нове життя в неї вдихнули польський і чеський винахідники Ігнацій Лукасевич та Йоган Зех.
До цього часу всі спроби винайти щось схоже зазнавали невдачі: виходили лише вибухонебезпечні, кіптяві продукти, які не користувалися попитом. Всі обережно обходили ліхтарі, які освітлювали вулиці, остерігаючись бути оббризканими кіптявим маслом, крапля якого нищила одяг.
Тому, гасова лампа стала справжнім світовим винаходом! Гас – це речовина, що одержується після спеціального очищення нафти. Вперше, нафту очистив Йоган Зех у далекому 1852 році. А все це відбувалося так: винокур єврей Абрагам Шрайнер привіз на фірі для директора аптеки Петра Міколяша кілька бочок нафти. Того вечора вони обговорили вигідний фінансовий проект – як одержати з нафти горілку. Власник аптеки запросив до розмови своїх фармацевтів: Йогана Зеха та Ігнація Лукасевича. Перегонкою нафти вони займалися вже давно, виготовляючи з неї різноманітні мазі і ліки. Коли вони почули з вуст свого господаря безглузду ідею про виготовлення з нафти горілки, це був для них справжній шок. Але воля власника є закон, і обоє невдовзі взялися до роботи. Минали місяці, але в аптеці Міколяша горілкою так і не пахло. Зех, працюючи лаборантом у найбільшій на той час аптеці Львова, ночами просиджував над невідомою йому речовиною і уже згодом очистив нафту настільки, що й запаху практично не було. Для очищення нафти було використано концентровану сірчану кислоту та содовий розчин. І одного дня вони одержали дивовижну світло-коричневу речовину, яка добре горіла рівним яскравим полум’ям, до того ж не коптіла й не мала неприємного запаху. Це і був гас.
— «Через біль та головокружіння від чадних газів я часто навіть непритомнів. Через плями від нафти на моєму одязі люди уникали мене, вважаючи диваком», — писав Йоган у спогадах. У 1853 році Йоган Зех отримав австрійський патент на даний винахід. Роком пізніше на Всесвітній виставці у Мюнхені Зеху вручили грамоту за довершене очищення нафти.
У березні 1853 року перед аптекою «Під золотою зіркою» у Львові зібрався натовп. Розійшлася вістка, що аптека освітлена якимось струменевим, небаченим чином. Що ж являла собою найперша гасова лампа, яку побачили городяни?
Це був циліндр, зроблений з товстої жерсті. Нижня частина пристрою була відведена під посудину з гасом, а у верхній частині містилося скло, що прикриває палаючий гніт. Перша лампа була досить великою через металеві пластини, що оточували конструкцію.
Так як властивості гасу не були до кінця вивчені, використання його для освітлення приміщень викликало безліч побоювань. Але 31 липня 1853 року у шпиталі на Личакові хірурги спробували провести термінову операцію при світлі гасової лампи. Так було доведено, що новий світильник не лише безпечніший, а й гігієнічний. Це сприяло різкому зростанню попиту на гас.
Відтоді гасові лампи почали жваво розкуповуватися місцевим населенням. Львів'яни одразу оцінили винахід, адже одна така лампа дає світла як 20 свічок! — «Купували господарі та люди з передмістя. Не один студент уночі вчився при світлі цих ламп», — розказував Йоган Зех. Невдовзі ними починають освітлювати вулиці Львова. «Лампи запалюють із настанням сутінків і на цілу ніч, незважаючи на те, чи світить місяць, чи ні, — цитата із місцевої газети, 1853 рік. — На мешканців та гостей міста це нововведення справляє велике враження». Цікавим фактом є те, що 1866 року в Москві працювало 9200 ліхтарів з гасовими лампами, у яких застосовували багатолінійні ґноти. Гасове освітлення в Москві діяло до 1912 року. Природний газ, який на той час теж був уже досить розповсюдженим, не міг скласти львівському винаходові конкуренції через свою високу ціну. Таким чином, гасова лампа стала народним товаром.
Після цього доля львівських винахідників склалася по-різному.
Йоган Зех полишає роботу в аптеці, адже комерція починає його цікавити більше, аніж аптечна справа. На сусідній вулиці Краківській відкриває крамницю, де продавав гас для освітлення і бензин для чищення одягу від плям. Продавцями були дружина Зеха та її молодша сестра. Гас його виробництва постачався не лише у будівлі Львова, а й будівлі інших міст і країн. Видобуток нафти в околицях Борислава почав розвиватися шаленими темпами. На початку ХХ ст. у Галичині, що була провінцією Австро-Угорської імперії, видобували 5% світової нафти. На жаль, як і будь які винаходи, і цей винахід, має свою темну сторону. Справа у тому, що гас дуже вогнезаймистий. Взимку 1858 року до крамнички привезли бочки з гасом, одна з яких була пошкоджена. З неї перед дверима вилилося трохи рідини. Перехожий хлопець кинув запалений сірник. Спалахнуло полум’я, яке миттєво перекинулося на крамницю. Бідолашні жінки не вижили. На Личаківському цвинтарі є надгробний пам'ятник, що уцілів: дві молоді жінки, охоплені полум'ям, спрямували руки до неба, прохаючи порятунку. Ця жахлива подія сколихнула світ, до гасу почали ставитися набагато обережніше. Йоган Зех був талановитим винахідником, але не мав спритності бізнесмена. Він так і не зумів скористатися матеріальними плодами свого винаходу і після цієї трагедії та інших життєвих негараздів повернувся до професії фармацевта. Помер Й. Зех 1897-го року у віці 79 років.
Ігнацію Лукасевичу пощастило трішки більше.
Він поїхав до Борислава, після – до Дрогобича, де намагався розпочати свій бізнес розробкою нафтових родовищ. Ігнацій Лукасевич майже до кінця життя досліджував нафту. 1854 року заснував першу в Європі нафтову копальню в селі Полянка біля м. Кросно в Польщі. Відтак поляки належно оцінили старання Лукасевича і саме тут створили музей йому як винахіднику гасу і гасової лампи.
Цікава доля і Абрагама Шрайнера, єврейського підприємця, який привіз бочки з нафтою до аптеки на Коперника. Розуміючи, що його справа переробки нафти на горілку прогоріла, він одразу після винаходу Зеха і Лукасевича, вхопивши з собою зразок гасової лампи, помчав до Відня, щоби продати її ділку Дітмару. Той, надавши виробу привабливого вигляду, почав продавати лампу на ринках Європи. Магазин Дітмара був також і у Львові на теперішній площі Міцкевича. Діяльність Дітмара призвела до того, що пріоритет львів’ян у винаході гасу і гасової лампи був швидко забутий.
Зараз у Львові знаходиться ресторація-музей «Гасова лямпа», де знаходиться поки не найбільша, але вже досить повна, колекція гасових лямп в Європі. Атмосфера справжнього львівського пабу доповнена вибухами, спалахами, запахом гасу та музикою у стилі гранж і рок. Потрапити до ресторану допомагає провідник із запаленим ліхтарем.
Отже, вже всі знають про таку річ, як гасова лампа. Здавалося б, у ній немає нічого особливого. А насправді у 19 столітті вона відкрила нову епоху для людства. Це гордість України. І ми маємо знати і не забувати про українських винахідників, зокрема про Йогана Зеха та Ігнація Лукашевича.
Використана література:
- Ілько Лемко. Легенди старого Львова / Ілько Лемко. – Л. : Апріорі, 2008 – 176 с.
- История керосиновой лампы. Електронний ресурс (назва з екрану): http://travel-in-time.org/istoriya-izobreteniy/istoriya-kerosinovoy-lampyi/
- Ян Зех Гасова лампа. Електронний ресурс (назва з екрану): http://old.lviv.ua/gasova-lampa.php
- Гасова лампа – винахід львів’ян. Електронний ресурс (назва з екрану): http://lviv.biz/uk/history/gas-lamp/
- Як працює керосинова лампа? Електронний ресурс (назва з екрану): https://we.org.ua/ekonomika/yak-pratsyuye-kerosynova-lampa/
- Ресторація-музей «Гасова лямпа». Електронний ресурс (назва з екрану): https://www.fest.lviv.ua/uk/restaurants/gasovalampa/
Статтю підготувала студентка спеціальності Математика денної форми навчання Катерина Буц у межах звіту про вивчення курсу «Історія науки і техніки» (викладач – професор Р.Я. Ріжняк).