Певно всі ми любимо переглядати шедеври кінематографу, особливо коли зараз такий величезний вибір, де абсолютно кожен зможе знайти для себе щось своє або навіть просто під сьогоднішній настрій. Зрозуміло, що так було не завжди, як і будь з чим. А відтак, давайте зануримось трохи в минуле, а саме розповімо про двох братів, завдячуючи яким ми зараз можемо переглядати улюблені фільми і мати чудові фото.
Наша подорож розпочнеться далекого 1862 року в Безансоні, а саме 19 жовтня, тоді у сім’ї винахідника Антуана Люм’єра народився син Огюст, а два роки потому – 5 жовтня – світ побачив молодший брат Луї.
З самого дитинства хлопчики не були схожими і мали різні захоплення. Луї був хворобливим і відтак багато часу проводив вдома з батьком, від якого і перейняв пристрасть до винахідництва, а от старший брат захоплювався фотографією та медициною.
Хлопчики підростали і 1882 року їх батько придбав у Ліоні велику ділянку, де побудував фабрику з виробництва пластин. На жаль, на початку її роботи Люм’єра ледь не спіткало банкрутство, але на допомогу йому прийшов молодший син Луї, який винайшов нові фотопластини. Так звані «Блакитні етикетки» зробили тоді прорив у фотографії, адже саме вони подарували можливість робити швидкі фотографії. З часом брати Луї та Огюст сформували чудовий тандем, де кожний знайшов собі місце, старший брат був менеджером, а молодший відповідав за технологічний процес.
Приклад фотопластинки
Згодом Антуан Люм’єр у 1889 році привіз з Парижу своїм синам винахід Томаса Едісона – кінетоскоп. Це було досить велике спорудження, яке давало змогу дивитися кіно лише одній людині, заглядаючи в мале віконце в корпусі. Батько запропонував синам зробити винахід кращий, ніж у Едісона. Його слова були такі «Потрібно спробувати випустити картинки з коробки».
Кінетоскоп Едісона
Після ознайомлення з кінетоскопом Луї Жан став займатися проблемою світлової проекції «рухомих фотографій» і разом з братом Огюстом вони змогли представити світу інноваційний прилад – сінематограф. Це було справжнє портативне ательє. Цей винахід дозволяв не тільки переглядати фільми, але й проводити відеозйомку і друкувати позитиви, тобто лише один прилад зміг поєднати в собі три процеси: знімальний, копіювальний та проекційний. Для того, щоб пристрій працював, потрібне було сильне джерело світла, яке ставилося позаду приладу, плівка переміщалася, а на екрані з’являлося рухоме зображення. Варто зазначити, що головним винахідником був саме Луї, а Огюст здебільшого допомогав йому грішми.
Брати зі своїм винаходом
Сінематограф
Очевидним буде ваше питання «хто ж насправді родоначальник кінематографу?». Правильним буде вважати родоначальником все ж таки Едісона, адже саме на основі його приладу брати Люм’єр змогли винайти свій. Брати ж в свою чергу не заперечували цього і навіть платили йому відкупні, коли демонстрували фільми в США.
Луї та Огюст були нерозлучні, вони працювали по 15 годин на добу. Навіть одруження Огюста на Маргарет Вінклер 1893 року не вплинуло на їх співпрацю, а через рік і Луї одружився з сестрою Маргарет – Розі.
Наприкінці літа 1895 року брати поїхали провідати батька. Вони сказали йому: «Прилад ми винайшли, а що тепер нам з цим робити?». Батько ж їм відповів: «Я цим займуся, ми зараз організуємо публічний показ». І от 28 грудня 1895 року в Парижі, знявши за 30 франків в день «Гранд кафе» на бульварі Капуцинів, 14, вони продемонстрували свій винахід та влаштували перший в світі публічний кіносеанс. Вхідний квиток коштував лише один франк ($4,3 на сьогоднішні гроші), куплено було 35 квитків. Брати організували в підвалі кінозал і один з них, крутячи ручку кінематографа, проектував зображення на екран. І от глядачі на розтягнутому білому полотні бачать, як оживають немудрі сценки з міського життя, тривалість кожної була менше хвилини. Враження залишалися неймовірні.
Афіша
В цей вечір було показано десять перших фільмів. До списку цих картин увійшов і один з найвідоміших фільмів братів – «Вихід робітників з фабрики Люм’єр». Всього існує три офіційно визнаних версій цього фільму, що може говорити нам про серйозний підхід братів до своєї роботи. Також відомо, що всі три версії було показано глядачам, про це відомо з газет. Експерти неодноразово переглядали ці фільми і дійшли висновку, що всі три версії зняті в один день, на це вказують особливості освітлення і розташування тіней. Саме цей фільм вважається першим в історії кіно.
Один з перших кіносеансів
Також до фільмів першого кінопоказу увійшла картина під назвою «Политий поливальник», яку можна вважати першою комедійною постановочною. Існує версія, що сюжет фільму взято з життя братів, адже так любив жартувати над старим садівником, наступаючи на шланг, молодший брат Люм’єрів – Едуард, який трагічно загинув у Першу світову війну. Не можна виключати того, що на екрані був саме той садівник, тому що брати не витрачали час на пошук акторів для своїх фільмів і тому задіяли в них всіх, кого могли. Наприклад в стрічці «Сніданок немовляти», показаної також цього дня, знялася дочка Огюста – Андре.
Процес зйомки
У фрагменті «Прибуття поїзда» Луї Люм'єр використовував всі можливості об'єктива з великою фокусною відстанню. Спочатку на екрані з'являвся загальний план порожнього вокзалу і робітник, що проходить з візком по перону. Потім на горизонті з'являється чорна крапка, яка швидко збільшується. Незабаром паровоз займав майже весь екран, їдучи прямо на глядачів.
Прибуття поїзда
Інтерес публіки до «рухомих картинок», до речі саме так називали свої фільми брати, зростав все більше і вже через три місяці Люмє’ри заробляли по дві тисячі франків за ніч. Дивовижно, чи не так? Особливо пригадуючи, що в перший вечір їх прибуток склав лише 5 франків ( за квитки отримали 35 франків, а 30 з них склали оренду закладу).
Брати розуміли, що німе кіно досить нудне, і тому почали запрошувати на свої покази піаністів та саксофоністів, щоб вони супроводжували кінопоказ музичними творами, відповідними фільму. Так «Гранд кафе» перетворилося на кінотеатр. Брати відправили своїх кіномеханіків в Європу для пропаганди кінематографа і зйомки нових фільмів з цікавими сюжетами про всесвітні пам’ятки і світові події, а самі ж вони відправилися в турне по Японії, Індії та Китаю. Таким чином до 1903 року кінотека братів налічувала понад дві тисячі фільмів.
Брати Люм’єр
Останній фільм був знятий Луї в 1898 році, він мав назву «Пристрасті Ісусові». Після цього він займався виключно виробництвом кіноапаратури.
Ще б хотілося звернути вашу увагу на те, що зараз ми з вами легко отримуємо кольорові фото, а в часи братів Люм’єр цього не було. Але і тут вони не залишили нас в біді і вже 1904 року розробили так званий спосіб «Автохром». В 1907 році вони налагодили виробництво растрових фотопластинок, які дозволили одержувати кольорове зображення дуже простим способом. Такі автохромні пластинки користувалися попитом протягом 30 років аж до появи нових багатошарових матеріалів, які лежать в основі сучасної кольорової фотографії.
Що ж воно таке ці автохромні пластинки? Це фотопластинки з трибарвним нерегулярним растром, що застосовувався для одержання кольорових фотографічних зображень адитивним (Адити́вність — властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об'єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об'єкт) способом.
Такі пластинки вироблялися на фабриці батька Люм’єрів в Ліоні. Процес їх виготовлення не був надто складним. Спеціально виготовлені та пофарбовані оранжево-червоні, зелені і синьо-фіолетові зерна картопляного крохмалю однакової величини ретельно змішувалися в наступній пропорції: оранжево-червоних-3 частини, зелених-4, синьо-фіолетових-2. Діаметр зерна дорівнював приблизно 0, 01 мм. На платівку 13x18 см доводилося до 200 млн. таких зерен.
Автохромна пластинка
Пофарбовані крохмальні зерна просівали з сита на скляну пластинку, покриту спеціально підібраним клеєм, і накочували до неї. При цьому було важливо, щоб не утворювалися скупчення однаково пофарбованих зерен і щоб окремі зерна не накладалися один на одного. Невеликі проміжки між зернами заповнювалися вугільної сажею. Для створення водонепроникності цей шар покривався лаком і потім поливався панхроматичною фотоемульсією.
Відтак під час фотографування така пластинка поверталася до об’єктива скляною стороною, і промені світла, перш ніж упасти на фотографічний шар, повинні були пройти через шар крохмальних зерен, але при цьому ще потрібно було використовувати спеціальний жовтий світлофільтр.
Сам механізм отримання такого кольорового зображення на растрових пластинках простий. Давайте уявимо з вами, що наприклад ми знімаємо об’єкт відповідний за кольором зеленому крохмальному зерну. Відтак світло потрапляє на емульсію лише за зеленими зернами крохмалю, а червоні і сині його не пропускають. У місці засвічення після прояву пластинки в звичайному чорно-білому проявнику з’являться чорні крапки.
Якщо ж розглядати такий негатив на просвіт, то зеленого кольору не буде видно. Світло зможе проходити тільки крізь червоні і сині зерна, створюючи кольорове негативне зображення об’єкта в додаткових кольорах. Далі в результаті обернення негатива вийде позитивне зображення, через яке вже можуть проходити лише зелені промені, а позаду червоних і синіх крохмальних зерен утворюється непрозорий срібний осад. Тепер ми бачимо предмет в натуральному кольорі.
До речі, зараз сама техніка фотографування не змінилася: світло потрапляє на матрицю і відбиваються пікселі відповідного кольору (зелений, червоний, синій) і ми отримуємо зображення.
Приклади фото з використанням «Автохром»
Брати Люм’єр не зупинялися на досягнутому і удосконалювали свій растр, розробили методику зйомки на «Автохром» зі спалахом, розробивши для цього спеціальні світлофільтри і палаючі суміші.
Недоліком таких пластинок, який і витіснив їх у сучасності, була низька чутливість «Автохрому» і на жаль, брати не змогли її вирішити.
Також варто зазначити, що фотографія та кіно – це не єдині сфери, де брати змогли виявити свої таланти. У Першу світову війну вони зробили чимало винаходів в області медицини. Луї займався протезуванням, а Огюст винайшов спеціальні пов’язки для загоєння опіків і ран, а також він досліджував туберкульоз і рак.
Брати працюють разом
Отож, можемо підбити підсумки вище сказаного. Брати Люм’єр неабиякі постаті для сучасного кінематографа та фотографії. Саме їм ми можемо завдячувати тим, що сьогодні ми маємо такий величезний вибір кіно для кожного, що можемо знімати його, можемо фотографувати і одержувати кольорове фото.
Пропонуємо долучитися до винаходів братів Люм’єр та переглянути їхні перші фільми:
Показ фрагменту «Lumier brothers – Вихід робітників з фабрики Люм’єр»
Показ фрагменту «Lumier brothers – Политий поливальник»
Показ фрагменту «Lumier - Прибуття поїзда»
Використані джерела:
- Інтернет-сайт:https://foto-vse.blogspot.com/2014/03/blog-post.html
- Інтернет-сайт:https://gazeta.ua/articles/history/_brati-lyumyer-ne-virili-v-kino/896421
- Інтернет-сайт: https://ms.detector.media/mediaprosvita/master_clas/narodzhennya_kinematografa_almanakh_brativ_lyumeriv/
- Інтернет-сайт:https://gazeta.ua/articles/history/_pershi-filmi-brativ-ogyusta-i-luyi-lyumyeriv-trivali-menshe-hvilini/811846
Статтю підготувала студентка спеціальності Математика денної форми навчання Олена Чудна у межах звіту про вивчення курсу «Історія науки і техніки» (викладач – професор Р.Я. Ріжняк).