У 1949 р. я вступив до гірничого технікуму. Викладач математики В.І.Щербаков запропонував нам придбати недорогі 12.5 см  логарифмічні лінійки. Протягом року ми оволоділи ними та 4-значними таблицями Брадіса.

У 1960 р. в Донецькій політехніці (ДПІ) я почав наукову роботу з динаміки вібраційних машин під керівництвом В.К.Прєснякова. Після аналітичних викладок треба було робити числові розрахунки. Ми робили їх паралельно: я на арифмометрі «Фелікс», В.К. – на логарифмічній лінійці. Я отримував результати точніші, але повільно; В.К. – швидше, але досить грубо.

Біля двері кафедри вищої математики лежали якісь ящики. Завідувач сказав, що відділ постачання отримав аналогову обчислювальну машину МН-7 і надіслав її нам. Вона пролежала в ящиках рік. Новий завідувач кафедри автоматики узнав про неї і доручив молодому асистенту В.А.Святному розібратися з нею і навчити колег по кафедрі. Вона стала електронним варіантом логарифмічної лінійки. А сучасним варіантом арифмометра стала цифрова електронна обчислювальна машина, яку ДПІ отримав лише в 1963 р.

При роботі над кандидатською дисертацією я використовував МН-7, а потім і МН-12. Вона дозволяла шукати розв’язки задачі Коші для системи нелінійних диференціальних рівнянь до 7-го порядку видуШукана функція реалізовувалася у вигляді струму чи напруги, нелінійні функції набиралися з допомогою резисторів, конденсаторів та котушок індуктивності. Розв’язки виводилися на екран осцилографу; їх можна було спостерігати в реальному часі або фотографувати на паперову  стрічку. На  ній зображено розв’язок системи рівнянь

Величина переміщення коливальної системи  шукається у вигляді , а кут повороту асинхронного двигуна за допомогою кутової швидкості .  Моменти двигуна М та сил опору N в усталеному режимі в середньому рівні. Система розрахована для роботи в зарезонансному режимі, коли  При пуску двигуна він проходить через резонанс; тоді амплітуда коливань  зростає. При виключені напруги кутова швидкість  спадає; в резонансній зоні амплітуда коливань знову зростає. Ці  математичні експерименти дозволили мені розробити метод оцінки амплітуди і частоти коливань в резонансному режимі без чисельного інтегрування.

МН-7 дозволяла швидко отримати якісні уявлення про розв’язки системи при різних значеннях параметрів з невисокою точністю. ЦЕВМ дозволила отримати більш точні результати, але процес розв’язання був достатньо довгим. Складена програма передавалася оператору і ставилася в чергу. Результат чи повідомлення про помилку в програмі видавався через добу. «Відладка» тривала часто довго»; кожна помилка була передостанньою.

Кафедра ЕОМ ДПІ багато років мала спеціалізацію по аналого-цифровим комплексам. У них потребу мали системи наведення для ракет Міністерства оборони СРСР. В.А Святний став деканом факультету ОТ.

У 1972 р. у Донецьку відбулася виставка наукових досягнень США. На ній експонувалися електронні калькулятори розміром з друкарську машинку. Коштували вони стільки ж, як автомашина «Форд». У нас вже були аналогічні машини «Вільнюс» і «Вятка», які коштували 3000 руб. У 1974 р. на моїй кафедрі побував Міністр вищої та середньої спеціальної освіти УРСР Г.Г. Єфименко. Йому подобалася робота кафедри, але він був обурений тим, що на кафедрі студенти ведуть розрахунки на арифмометрах «Фелікс». Ректор пояснив, що сучасні малогабаритні калькулятори нам недоступні, бо їх розподіл лімітований. Міністр пообіцяв надіслати на мою кафедру 25 таких калькуляторів. Через місяць ми отримали обіцяне. Вони коштували 600 руб/шт., мали важкий блок живлення і випускалися заводом «Калькулятор» у Світловодську. Виконували вони тільки арифметичні дії.

З 1976 р. я став працювати доц. кафедри прикладної математики ДПІ. Її випускники повинні були вміти адаптуватися до конкретної інженерної задачі і складати алгоритми, які реалізовувати у програмах. Я читав їм математичні дисципліни.

У 1981 р. у МЕІ на ФПК нам давали можливість працювати на кінцевих станціях до «великої» ЕОМ; вона працювала в режимі розділення часу. Швидкодія створювала враження, що машина працює тільки на мене.

У жовтні 1983 р. я був направлений у відрядження на чолі 640 студентів і 32 викладачів у радгосп «Ямський». За згодою  керівництва радгоспу ми достроково виконали весь фронт робіт. На останок нам вручили цінні подарунки. Мені дістався калькулятор для інженерних  розрахунків; він коштував 75 руб і прослужив більше 30 років!

З жовтня 1989 р. я працював в Кіровоградському педінституті (КДПІ). Через місяць мене обрали завідувачем кафедри вищої математики.

У липні 1991 р. на радянсько-американській зустрічі викладачів природничих дисциплін опитували наших учасників про використання у  навчальному процесі калькуляторів і при здачі анкет вручали калькулятор, який коштував 10 доларів. У 2006 р. я подарував його молодшій онучці.

На кафедрі вищої математики КДПІ, якою я завідував тоді, було 2 класи ЕОМ  «Ямаха»; ще один у області був у Інституті підвищення кваліфікації вчителів. Один клас коштував 5000 доларів. Тоді з-д «Червона зірка» пропонував мені безкоштовно передати велику ЕОМ, яка коштувала 1млн.  руб. Для неї був потрібен штат 30 осіб і величезне приміщення…

Наставала ера персональних ЕОМ.