Щороку протягом жовтня жителі Землі можуть спостерігати метеорний потік Оріоніди, назва якого походить імені від сузір’я Оріона. Пік активності потоку припадає на 20–22 дні місяця.

Метеори («зорепади») – це невеличкі частинки міжпланетної речовини розміром від піщинки до горошини. Вони потрапляють в атмосферу Землі зі швидкістю приблизно 20 кілометрів на секунду й майже миттєво згоряють, залишаючи в небі яскравий слід. На піку активності зорепаду за годину пролітає 20–25  метеорів. Оріоніди найчастіше мають білий колір, але час від часу можуть траплятися синьо-зелені, жовті, червоні й помаранчеві (рис. 1). Найкращий час для спостереження – від півночі до світанку.

Рис.1.

Метеорні потоки зазвичай називають іменами сузір’їв, у яких розташовані їхні радіанти (точки неба, з яких розходяться треки частинок): Персеїди – від сузір’я Персея, Леоніди – від сузір’я Лева, або ж (якщо в сузір’ї розташовано кілька радіантів) – за назвою найближчої зірки (Ета-Аквариди, Дельта-Аквариди).

На Рис. 2 зображено положення сузір’я Оріон, у якому знаходиться радіант метеорного потоку, о 6 ранку 21 жовтня. У цей момент сузір’я розташоване в напрямку на південь на висоті 40–50 градусів над горизонтом. Його орієнтиром слугують дві яскраві зорі – Рігель і Бетельгейзе. Трохи зліва розташована найяскравіша зірка нічного неба – Сиріус.

Рис. 2.

Своїм походженням метеорний потік Оріоніди зобов’язаний кометі Галлея, яка залишає на орбіті скупчення твердих частинок (метеороїдів). Комета Галлея – найвідоміша та найяскравіша з-поміж короткоперіодичних небесних тіл. Названа на честь англійського астронома Едмонда Галлея, який вирахував її орбіту. Комета наближається до Землі кожні 75–76 років, а її перші спостереження зафіксовані понад 2 000 років тому. Багато довгоперіодичних комет можуть здаватися більш яскравими та видовищними, але комета Галлея – єдина короткоперіодична комета, яку добре видно неозброєним оком, а період її обертання співвідносний з тривалістю людського життя. Останнє наближення комети до Сонця зафіксоване в лютому 1986 року, наступне відбудеться в середині 2061 року.

Комета (льодяна брила), наближаючись до Сонця, нагрівається, створює хвіст (рис.3) і розсіює в міжпланетному просторі дрібні частинки льоду та пилу, які під дією сонячного вітру трохи віддаляються від самої комети, залишаючись поблизу її орбіти. Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частинками (рис.4), вони проникають до її атмосфери і прокреслюють лінії (рис. 5), які іноді мають вигляд однієї або кількох вогняних куль (рис. 6).

Рис. 3. 

Рис 4.

Рис. 5. 

Рис 6.

Трохи термінології. Тіло, що входить у земну атмосферу з космосу, називається метеором; тіло, яскравіше 4-ї зоряної величини з помітними  кутовими розмірами, –болідом; метеор або болід, що впав на поверхню Землі, іменують  метеоритом.

На фото метеорит, який автор статті мав можливість дослідити особисто (Музей історії природи, м. Нью-Йорк, США, 2002 р.).

Рис. 7.

Нагадуємо: найкращий час для спостереження метеорного потоку Оріоніди – від півночі до світанку! На піку активності за годину пролітатиме 20–25 метеорів. Спостерігаймо за максимумом метеорного потоку «оріоніди»!

Підготував доцент кафедри фізики і біології та методики їх навчання О. В. Волчанський