60 років тому, 12 квітня 1961 року, вперше у світі був здійснений політ людини в космос. Політ тривав 109 хвилин. Перший у світі космонавт Юрій Гагарін став світовою знаменитістю. Полетівши в космос старшим лейтенантом, Гагарін приземлився вже майором.

При цьому в тіні залишалися постаті двох українських учених, без яких цей політ був неможливим: Сергія Павловича Корольова і Валентина Павловича Глушка.

Досягнення Сергія Корольова у космічній галузі порівнюють із заслугами Ейнштейна у фізиці. Його ім’я було засекречене, тому в усіх матеріалах називали Корольова просто Генеральним конструктором, пишучи при цьому посаду з великої літери.

Сергій Павлович Корольов (12 січня 1907, Житомир, Волинська  губернія, Російська імперія – 14 січня 1966, Москва, РРФСР, СРСР) – український радянський учений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається засновником практичної космонавтики.

Академік АН СРСР (з 1958). Конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів. Сім років (1939-1945) провів в ув’язненні (ГУЛАГ, пізніше – закриті ОКБ системи НКВД). Після звільнення очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом:

 запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету,

запущено перший штучний супутник Землі,

здійснено посадку космічного апарата на Місяць,

 здійснено перший політ людини в космос,

здійснено вихід людини у відкритий космос,

спроектовано перші космічні станції.

Народився 12 січня 1907 в Житомирі в сім’ї Павла Яковича Корольова, викладача російської словесності у гімназії, який походив із Білорусі, й Марії Миколаївни, доньки українського купця. У 1916 році сім`я переїхала до Одеси. Там Сергій пішов до гімназії, згодом записався до авіамодельного гуртка портового клубу, пробував побудувати планер. У липні 1924 року президія Одеського відділення Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК) затвердила проект планера, розробленого Корольовим.

З осені 1924-го Сергій Корольов став студентом механічного факультету Київського політехнічного інституту, що привабив його насамперед славетним професорсько-викладацьким складом, наявністю планерного гуртка й тим, що в його стінах навчався Ігор Сікорський. В анкеті, що збереглася, у графі «національність» написав – українець.

Згодом навчався на аеромеханічному факультеті МВТУ ім. М. Баумана, спеціальність –літакобудування.

З часом Корольов практично переконався, що гвинтова авіація вичерпала себе. 1931 року в Москві й Ленінграді при Тсоавіахімі створено Групи вивчення ракетного руху (ГВРР). Усі працювали на громадських засадах. Захоплений перспективами літальних апаратів нового типу, Корольов підключається до роботи «безплатників». У липні 1932 року (у 25 років) його призначають начальником ГВРР на громадських засадах.

27 червня 1938 року за брехливим доносом Корольова було заарештовано. 27 вересня – закрите судове засідання і вирок: десять років виправно-трудових таборів. У роки війни в ранзі в’язнів вони разом із А.Туполєвим працюють над створенням літака «Ту-2». Визнання масштабу його особистості й внеску в оборону держави спонукають уряд і відповідні органи переглянути міру покарання. 27 липня 1944 року президія верховної ради СРСР приймає рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість.

У 1946 році Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші в Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 – копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її, знову ж таки, перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою – носієм ядерного боєзаряду. Майже всі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувалися для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.

Від серпня 1956 року – керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру – ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ. Його наукові й технічні ідеї вимагали розмаху, потужної матеріально-технічної бази. Наукові здобутки вченого, втілені в металі, спочатку вражали, а потім захоплювали планету.

Найважливішим конструкторським досягненням С.П.Корольова була, безперечно, перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, перший вдалий пуск якої відбувся 27 серпня 1957 року. Р-7 стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики.     

Людство аплодує повідомленню про виведення 4 жовтня 1957 року першого в історії штучного супутника Землі. Умовне позначення супутника – ПС-1 (Простий Супутник-1).

Кожен пуск – епохальне досягнення. У 1959 році під керівництвом Корольова створюють і запускають три автоматичних космічних апарати до Місяця. Перший і другий – для доставки на Місяць вимпела Радянського Союзу, третій – з метою фотографування зворотної (невидимої) сторони Місяця. Першим апаратом, що пролетів поруч з Місяцем, стала радянська автоматична міжпланетна станція «Луна-1». Це сталося 2 січня 1959 року. А першим апаратом, що досяг Місяця, стала станція «Луна-2» – це сталося 13 вересня 1959 року.

Апогей ученого – 12 квітня 1961 року. Перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. Основні характеристики конструкції космічного корабля:

– маса апарату – 4,725 т;

– діаметр герметичного корпусу – 2,2 м; 

– довжина (без антен) – 4,4 м;

– максимальний діаметр – 2,43 м.      

Перший політ проходив в автоматичному режимі, при якому космонавт  фактично був пасажиром корабля. Проте в будь-який момент він міг переключити корабель на ручне керування.

Цікаво, що психологи, не знаючи достеменно, як буде себе вести людина при тривалому впливі невагомості, допускали, що космонавт може втратити над собою контроль і захоче вести корабель вручну, тому цифровий код, що дозволяє відключити автоматику, лежав у спеціальному запечатаному конверті. Малося на увазі, що правильно прочитати і ввести цей код космонавт зможе тільки будучи в свідомості. Однак перед польотом Гагаріну все ж сказали цей код.

12 жовтня 1964 року виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту.

Продовжуючи розвивати програму пілотованих навколоземних польотів, С.П. Корольов починає реалізовувати свої ідеї й про розробку пілотованої ДОС (довготривала орбітальна станція). Її протипом став принципово новий космічний корабель «Союз». До складу цього корабля входив побутовий відсік, де космонавти могли довгий час перебувати без скафандрів і проводити наукові дослідження. В ході польоту передбачалися також автоматична стиковка на орбіті двох кораблів «Союз» і перехід космонавтів з одного корабля в інший через відкритий космос в скафандрах. Але Корольов пішов з життя раніше, ніж його ідеї були втілені в космічних кораблях «Союз».

 Валентин Петрович Глушко – конструктор реактивних двигунів – народився в Одесі 2 вересня 1908 р. У шкільні роки захоплювався астрономією й організував гурток юних любителів при Одеській астрономічної обсерваторії. Перша публікація В. П. Глушка називалася «Завоювання Землею Місяця». Результати його спостережень метеорного потоку в січні 1924 р., замальовки Венери, Марса і Юпітера, зроблені за власними спостереженнями, були опубліковані в 1924 і 1925 рр. у виданнях Російського товариства любителів мироведення. У цей же час В. П. Глушко захопився ідеєю космічних польотів і вже з 1923 р. листувався з К. Е. Ціолковським.

У 1925 році вступив на фізико-математичний факультет Ленінградського університету. З 1929 р. по 1933 р. працював в Газодинамічній лабораторії (ГДЛ) Військово-науково-дослідного комітету при Реввоєнраді СРСР, де сформував підрозділ з розробки ЕРД, РРД і ракет на рідкому паливі. У 1931-1933 рр. під керівництвом В. П. Глушко були розроблені перші вітчизняні рідинні ракетні двигуни – ОРМ (дослідний реактивний мотор). У 1933 році був організований перший у світі Реактивний науково-дослідний інститут (РНИИ). Підрозділ, керований В. П. Глушком, продовжив роботу в складі РНДІ, де найбільш значущим результатом було створення ЖРД ОРМ-65, що призначався для ракетоплана РП-318 і крилатої ракети 212 конструкції С. П. Корольова.

У період сталінських репресій В. П. Глушко був заарештований 23 березня 1938 року і на підставі сфабрикованої НКВС справи засуджений на 8 років таборів (у 1939 р.). У засланні В. П. Глушко працював над створенням літакових реактивних прискорювачів. За успішне виконання цих робіт в 1944 р. В. П. Глушко і його співробітники були звільнені зі зняттям судимості  (реабілітований В. П. Глушко лише в 1955 р.).

Двигуни РД-107 і РД-108, створені в КБ В. П. Глушко, були встановлені на першій міжконтинентальній ракеті Р-7 (1957 р), на ракетах-носіях, що здійснили виведення на орбіти штучних супутників Землі і Місяця, запуски автоматичних станцій до Місяця, Венери і Марса, запуск пілотованих кораблів «Восток» і «Союз

У 1974 р В. П. Глушко був призначений генеральним конструктором Науково-виробничого об’єднання «Енергія», що з’єднав ОКБ, засноване  В. П. Глушком, і КБ, кероване раніше С. П. Корольовим. Поряд з проведеними під керівництвом В. П. Глушка поточними запусками орбітальних станцій і космічних кораблів, у НВО «Енергія» з його ініціативи почалася розробка нової ракетно-космічної системи «Енергія» з вантажопідйомністю 100 т.

Серед інших завдань надважкий носій «Енергія», за задумом В. П. Глушка, призначався для забезпечення пілотованих польотів на Місяць і створення довгострокової населеної бази на місячній поверхні. Відділ досліджень Місяця і планет ГАІШ був долучений В. П. Глушком для наукового забезпечення проекту місячної бази. У рамках договору НВО «Енергія» з ГАІШ протягом ряду років велися роботи з наукового обгрунтування вибору місця базування на місячній поверхні. Це співробітництво тривало майже 15 років.

В. П. Глушко помер 10 січня 1989 р. Незадовго до смерті він просив розвіяти його прах на Місяці або на Марсі, опанування якими було останнім його задумом.

Тож варто пам”ятати, що Україні є чим пишатися в історії освоєння космосу, наші земляки залишили в ній яскравий слід.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гурштейн А.А. Извечные тайны неба. – 3-е изд. / Гурштейн А.А. – М: Наука, 1991. – 496 с.

2. Геніальний житомирянин. https://www.vgolos.zt.ua/11-tsikavyh-faktiv-yaki-vy-mogly-ne-znaty-pro-sergiya-korolova/.

3. Глушко Валентин Петрович https://uk.wikipedia.org/wiki/.

Підготував доцент кафедри фізики та методики її викладання О.В.Волчанський