Владислав Олійник вже місяць перебуває за програмою студентського обміну у Поморській академії міста Слупськ (Польща). Це не перший досвід на факультеті. Раніше у цій же академії навчалася протягом семестру наша студентка спеціальності Фізика Оля Єкименкова, а в університеті Верхньої Австрії Кампус Хагенберг на факультеті інформатики, комунікації та медіа навчалася студентка спеціальності Інформатика Анастасія Міщенко. У Владислава за плечима вже четверта частина подорожі. А тому, що відбувалося протягом першого місяця в Поморській Академії в місті Слупськ (Польща) з перших вуст узнаємо від самого Влада. Далі – його повідомлення.
«Всім друзям, одногрупникам, викладачам передаю щирі вітання з Польщі!
Почну від самого початку. В лютому, 15-го числа, від залізничного вокзалу міста Кропивницький відправився потяг із чотирма студентами Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Кінцева зупинка – місто Слупськ, Поморське воєводство, північ Польщі.
Семестрове навчання в іншій країні за програмою студентського обміну нарешті почалося. Хоч і почалась подорож задовго до дня виїзду, будемо вважати час відправлення потягу точкою неповернення – 15.02.2018 о 22:28 обличчя рідних та проводжаючих повільно починають віддалятись у вікні вагону. Поїхали!
Попереду майже 14 годин дороги до Львова. Ніч промайнула не швидко. Як прийнято у довгих дорогах – перша половина шляху проходить із думками про місце, звідки ми їдемо, а друга половина – у думах про те, куди ми все ж таки приїдемо і що нас чекає попереду. У близькій перспективі на нас чекало місто Львів, яке прийняло нас чудовою погодою і дозволило насолодитись приємними і вузькими вуличками та кав'ярнями.
Львівський театр в об’єктиві разом із студентами ЦДПУ ім. В. Винниченка
Вечір, 22:30, чекаємо на ("майже”) прямий автобус Львів – Слупськ. Автовокзал міста Львова – передостанній раз, коли ми стояли на українській землі. Під кордоном ми були у досить символічний час: дванадцята ночі, на годиннику 0:00. Початок нової доби, і в цей раз на кордоні була досить велика черга. Чотири з половиною години виснажливого очікування в автобусі котрий рухався зі стабільною швидкістю – кілька метрів на годину. Але нарешті – виходимо, востаннє в Україні перед Європою. Звичайна процедура проходження митного контролю, і знову в автобус.
Witamy w Polsce!
Пам'ятаєте, я написав, що автобус "майже" прямий? В нас був один квиток Львів-Слупськ, але із пересадкою у місті Краків. В білетах було враховано деякий час на проходження кордону, проте в ту ніч з'явився один нюанс.
4:48 (ще за українським часом, в Польщі тоді тривала ще тертя година ночі) ми виїжджаємо в бік Кракова. Три з половиною години (за словами провідника автобуса) і ми у Кракові. Чудово, нарешті, але... Чекайте! «Перепрошую, три з половиною години до Кракова? У нас із Кракова на Слупськ автобус відправляється о 6:55, що нам робити?» нервуючим голосом запитую я провідника, адже до відправлення наступного автобуса із Кракова майже 3 години. Його відповідь змусила нервувати ще більше. І нервувати не тільки мене, оскільки в автобусі було шестеро людей, котрі їхали в Слупськ і були в такому ж, відносно скрутному положенні. «Будемо сподіватись, ми встигнемо доїхати. Якщо ні, то зможете написати в службу підтримки компанії перевізника, вони відшкодують Вам невикористану частину квитка». Чудова новина, чи не правда? Залишитись із купою валіз зранку у відносно невідомому місті із, з натяжкою, середнім рівнем володіння мовою.
Проте обійшлося. Провідник зв'язався із водієм нашого наступного автобуса, і нас трішечки почекали (хвилин 5-10). По Кракову вдалось погуляти бодай хвилину, за яку потрібно було вибігти з автобуса, в багажі забрати із десяток валіз, перебігати через половину вокзалу до наступного автобуса і запхати ті самі валізи в нове багажне відділення, супроводжуючи це все подяками та вибаченнями до водіїв та бортових провідників автобусів польською, українською та англійською мовами. Сіли, поїхали, видихнули. Попереду чекала досить тяжка сидяча дорога. Майже доба в автобусі дійсно виснажує. О пів на десяту суботи, через 2 доби після виїзду з Кропивницького, 17-го лютого, ми вже були у своїх кімнатах в гуртожитку, корпус DS1. Далі починається інше життя, принаймні на 4 місяці.
Перше селфі на маршруті Краків – Слупськ
Слупськ. Що то за місто і «з чим його їдять»?
Слупськ – це місто в Поморському воєводстві на півночі Польщі з населенням близько 100 тис. Як на мене, типова Європейська архітектура: червоні костьоли, охайні дороги, тротуари та пішохідні переходи, засніжені парки, галявини та узбіччя, небо не затьмарене хмарочосами і річка Слупія, що на два береги розрізає місто Слупськ. Перші декілька днів пройшли із думками не про університет, адже перша запланована зустріч призначена була через три дні.
Ратуша у місті Слупськ
Четверо Кропивницьких студентів вирішили трохи роздивитись місто. Сприятлива погода, чудовий настрій, жага до пізнавання та надлишок вільного часу дали своє. В перші три дні ми находили близько 50 кілометрів невеликими вулицями міста, алеями, парками, та, врешті-решт, магазинами, аби накупити щось поїсти на найближчий тиждень. Фітнес-трекер не дасть збрехати, жага до прогулянок була без перебільшення просто дивовижно-лякаючою – майже 70 тисяч кроків за 3 дні. Дивлячись на ці цифри в голові лише одна думка – ми тоді дійсно трохи з'їхали з глузду, «дірвалися».
Головний корпус Поморської академії у м. Слупськ
В перший день в академії на зборах нас урочисто привітали, провели короткий екскурс по академії та місту, роздали пам'ятки із датами наступних зустрічей вже окремо із кураторами кожного напряму навчання. Підписали угоди із університетом на семестрове навчання і зайнялись необхідними паперами. До речі, в разі невиконання умов, по простому кажучи прогулюючи більшу частину пар, можна отримати неприємний штраф у розмірі 400 євро. Тож для когось це може стати додатковою мотивацією не прогулювати, а відвідувати дійсно цікаві пари.
Студенти із Кропивницького поряд із головним корпусом Поморської академії у м. Слупськ
На наступні тиждень-півтора планів було ну дуже багато. Похід у ратушу за оформленням тимчасового місця проживання, оплата гуртожитка та студентського квитка і.. все? Починалось навчання досить легко. Нам запропонували тиждень для того, аби походити на всі пари, які б ми хотіли відвідувати протягом семестра, і внести корективи до того розкладу, який ми планували ще в Кропивницькому. Викладачі були проінформовані, що групи у перші тижні будуть досить динамічні і ставились із розумінням до такого плаваючого відвідування. Гадаю, педагогічний склад вже звик до такого, адже вже кілька років поспіль в Поморську академію приїздять більше двох сотень українських студентів кожного семестру.
Щодо проживання. Нас поселили у студентському гуртожитку, в один з трьох корпусів – DS1. Кожний ВНЗ з України має свої угоди із Поморською Академією у м. Слупськ; тож у багатьох відрізняються як ціни за гуртожиток, так і ціни за навчання. Для студентів з ЦДПУ навчання є безкоштовним, але необхідно оплачувати гуртожиток – 100 польських злотих на місяць. Порівнюючи ціни та стан українських гуртожитків з різних міст із нашим гуртожитком, різниця, на жаль, не на користь України. Проте все залежить від студентів. Тут також бували випадки із непристойною поведінкою та виникали різні конфліктні ситуації, але не в нашому корпусі! Ми ж хороші ;)
Вид із корпусу DS1 на територію гуртожитку
Вид із корпусу DS1 на територію гуртожитку
Наш гуртожиток – основний. На першому поверсі багато кімнат та кабінетів саме персоналу гуртожитку. Комендант гуртожитків також у нас. В нашому крилі на моєму другому поверсі 12 кімнат на три особи, невеличка кухня, душова кімната, кімнатка-сушарня та туалет; є пральна машинка. На першому поверсі у підвальному приміщенні стоять ще кілька пральних машин та стійок для сушки речей. Всього в нашій будівлі три поверхи. Загалом все максимально комфортно та культурно як для гуртожитка. Я у своєму житті бачив не так багато гуртожитків, проте приймаючи до уваги відгуки тих, хто тісно знайомий із гуртожитками в Україні, можна запевнити – ми у крутому місці.
Загалом після місяця навчання в академії можна зробити декілька висновків. Вчитись тут і легко, і важко водночас. Навантаження значно менше в порівнянні з нашим ВНЗ. На самостійне навчання призначається досить мало матеріалу. Формат викладу значно відрізняється від того, до якого звик український студент. Відрізняється кількість різних предметів, відрізняється тривалість занять (тут заняття триває 2:15 із перервою 10-15 хвилин). Немає звичних дзвоників та наскрізного розкладу як у Україні. Кожен викладач може мати свої пари у різних корпусах.
Студенти із Кропивницького на березі Балтійсього моря. Місто Устка
Студенти із Кропивницького на березі Балтійсього моря. Місто Устка
Студенти із Кропивницького на березі Балтійсього моря. Місто Устка
Це лише четверта частина, і можна вважати, що це був місяць-знайомство із Слупськом. Тим студентам, які ще вагаються їхати чи ні – лише одне слово – так. Однозначно їхати, випробувати себе, отримати незрівнянний досвід, скористатись чудовою можливістю і не проґавити шанс. Нам треба якось навчитись не боятись і користуватись своїми можливостями які дає нам університет. На своєму прикладі можу сказати – шкодую що скористався програмою тільки на магістратурі. У студентів, що навчаються на бакалавраті, є і ще буде не один шанс поїхати на навчання у Слупськ, і буде дуже шкода ним не скористатись».
Ми, у свою чергу, шлемо Владиславу вітання від рідного факультету та бажаємо гарних успіхів у навчанні!