– Наші цілинники повертаються! – полетіла звістка по аудиторіях і кабінетах інституту.
І хоч була глибока ніч, на пероні станції Кірово-Українське зібралося багато студентів, викладачів, друзів. Підійшов поїзд. З вагонів висипали з радісними вигуками юнаки і дівчата. Вони винесли розкішний сніп колосистої пшениці.
– Ось яку пшеничку ми косили! – голосно сказав хтось із юнаків.
– А чи добре косили?
– Комсомольського слова додержали…
Два місяці тому майже двісті студентів Кіровоградського педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна вирушили в Північно-Казахстанську область на збирання багатого врожаю. Кінцевою зупинкою був зернорадгосп “Український”, організований зовсім недавно. Новосельці радо зустріли студентів.
– Земляки приїхали, – говорили вони.
Жителі радгоспу – це переважно посланці українського народу.
Кіровоградські студенти охоче розповідають про свою працю, про свої враження.
– Казахстан – багатий край. Після закінчення інституту я обов’язково поїду туди працювати, – каже Валя Новак.
Зразу ж по приїзді в радгосп юнаків і дівчат розподілили по семи бригадах. Разом з новосельцями вони добре готувалися до жнив: будували криті токи, зерносховища. Не було такої ділянки в господарстві, де б не працювали студенти. Навіть десяток-два жител спорудили.
– Якось задумали ми вчотирьох будинок поставити, – повідомив Анатолій Кодацький.
– І вийшло?
– Аякже! Збудували й оселилися в ньому. І товариші мої так зробили. Та недовго я жив у будиночку. Почалася збиральня – у вагончик перейшов, механізатором став.
Ще в рідній Шамівці, що біля Знам’янки, Анатолій під час канікул допомагав комбайнерам, вивчав будову степового корабля. А тепер знання пригодилися. На цілині він працював помічником комбайнера Дмитра Владимирова. Вони скосили 542 гектари, намолотили більше шести тисяч центнерів добірного зерна. Тридцять п’ять – сорок гектарів – їх змінний виробіток на “С-6”. Це найвищій показник по радгоспу.
– Достойним нашим суперником був агрегат комбайнера Віктора Лушка, – розповідає Кодацький. – Лушко – прославлений механізатор, і його помічникові Павлу Мусієнку (з нашого ж курсу) було чого повчитися. Ми змагалися з ними. І хлопці, як кажуть, на п’яти наступали, зібравши тільки на тридцять гектарів менше. Та вимпел весь період збиральної був у нашому агрегаті.
Більше 20 студентів працювали помічниками комбайнерів, причіплювачами. Заслуженою славою користувався студентський комбайновий агрегат. Водієм “Сталінця-6” був асистент кафедри фізики Анатолій Миколайович Константинов, його помічником – студент Борис Осетров. На соломокопнувачу працювали дівчата з філологічного факультету Ліда Бабич і Лариса Шанюк. Від зорі до зорі трудилися вони. Їхній агрегат скосив 462 гектари, зайнявши четверте місце в змаганні комбайнерів радгоспу.
Працьовитістю і сумлінністю відзначилися Іван Погрібний, Микола Родзів, Валя Губрій, Юрій Волков, Іван Омельян, Тамара Савченко, Володимир Волчанський, Рая Фоміна, Валя Новак і десятки інших комсомольців. Усі вони нагороджені похвальними грамотами, а в тридцяти п’яти кращих студентів красуються на грудях значки ЦК ВЛКСМ “За освоєння цілинних земель”.
Багато незабутніх вражень залишила праця на цілині. Юнаки і дівчата, як вони самі висловлюються, пройшли хорошу життєву школу, набули певного досвіду. Вони збирали хліб цілинний, і за це їм – честь і шана!