ПЕРЕВІРКА ФІЗИЧНИХ АКСІОМ У ЛАБОРАТОРНОМУ ФІЗИЧНОМУ ПРАКТИКУМІ

Анотація

Свої перші три загальновідомі закони механіки Ньютон називав аксіомами руху. Система фундаментальних рівнянь Максвела не може бути виведена логічним шляхом, оскільки нові принципи ніколи не містяться в старих теоріях і ці рівняння так само як і закони класичної механіки являють собою фізичні аксіоми. Закони Ньютона, рівняння Максвела, інші фізичні закони мають аксіоматичний характер. Відмінність фізичної аксіоми від аксіоми як такої полягає в тому, що доказом фізичної аксіоми – фізичного закону є певна сукупність експериментальних даних, із яких власне і виводиться новий принцип.

Лабораторний фізичний практикум тому і являє собою невід’ємну складову фізичної освіти, що саме при виконанні лабораторних робіт студент власноруч отримує дослідні данні, які узгоджуються із певним фізичним принципом. Тому оптимальний підбір певної сукупності лабораторних робіт та їх оптимальна методична інтерпретація є важливим методичним завданням навчального процесу.

Newton called his first three well-known laws of mechanics as axioms of motion. The system of fundamental Maxwell equations cannot be deduced logically, since new principles are never contained in the old theories, and these equations, as well as the laws of classical mechanics, are physical axioms. Newton's laws, Maxwell's equation, and other physical laws are axiomatic. The difference between physical axiom and axiom as such is that the proof of the physical axiom - the physical law is a certain set of experimental data, of which the new principle is actually derived.

Laboratory physical practice therefore is an integral part of physical education, and exactly when performing laboratory work a student himself obtains experimental data that are consistent with a certain physical principle. Therefore, the optimal selection of a certain set of laboratory works and their optimal methodological interpretation are important methodological tasks of the educational process.